Автор: Децюра Сергій, податковий експерт.
Якщо податківці в результаті проведеної ними перевірки виявили, як їм здається, порушення, вони мали спочатку скласти акт перевірки, а вже на його основі податкове повідомлення-рішення (ППР). Якщо платник податку не погоджується з таким рішенням, то він може оскаржити його або в адміністративному, або в судовому порядку. Ці дії приховують безліч питань та неврегульованих моментів. Про те, як платник податку може скористатися кожним із цих видів оскарження рішень контролерів, ми й поговоримо сьогодні. А розпочнемо нашу розмову із загальних правил адміноскарження рішень.
Платник податку має право оскаржити в адміністративному порядку будь-які рішення контролюючого органу, в тому числі ППР. Оскільки в більшості випадків оскаржують саме ППР, то основну увагу приділимо оскарженню саме їх.
На це прямо вказує п. 56.2 ПКУ. З нього випливає, що у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених ПКУ або іншими законами України, то він має право оскаржити таке рішення в адмінпорядку.
Але із цього правила є виняток. А саме
не можна платнику податку оскаржити в адмінпорядку рішення контролерів, яке він уже оскаржив у судовому порядку (п. 56.18 ПКУ)
Тому щоб було більше шансів довести свою позицію, платнику податку слід іти в чіткій ієрархічній послідовності: спочатку адміноскарження рішення, а вже потім судове оскарження.
До відома! Оскарженню підлягають саме рішення податківців (ППР). Процедури оскарження Акта перевірки, на основі якого податківці складають ППР, як такої не існує. Водночас платник податку має право подати заперечення до такого акта. Детально про це читайте у «Заперечення на акт податкової перевірки: як подати правильно?» // «Податки & бухоблік», 2025, № 54.