Про новий старий склад Кабінету міністрів та завдання для нього, про військове виробництво і підтримку бізнеса державою, про шляхи підвищення соціальних стандартів, повернення українських біженців та рух України в Європу, про дефіцит інвестицій, перспективи пенсійної реформи та проблеми неіснуючого фондового ринку, – в інтерв’ю голови парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данила Гетманцева для Delo.ua .
— Відкликані всі законодавчі акти, які подавав попередній Кабмін і по яких ще не відбулось перше читання. Це норма закону. Відкликання відбувається автоматично. Відкликано більше 300 законопроєктів.
Серед законопроєктів, які стосуються очолюваного мною Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики, відкликано, зокрема, такі законопроєкти: про електронний аудит (але його все одно потрібно було переписувати, тому ми не дуже переживаємо); законопроєкт про SEPA (стосується приєднання України до Єдиної зони платежів у євро (SEPA), має на меті приведення українського законодавства у відповідність до вимог ЄС у сфері запобігання та протидії відмиванню доходів та фінансуванню тероризму – Ред.); законопроєкт № 13232 про оподаткування електронних платформ; декілька законопроєктів щодо уніфікації митних ставок на низку видів товарів.
— Так. Якщо новий уряд захоче.
Тож це не гарантовано?
— Так. Не гарантовано. Новий Кабмін має переглянути все те, що було подано попереднім складом уряду. Новий Кабмін означає нову політику, нову програму. Це ж не те, що у нас відбулося, коли в новому складі уряду залишилося дві третини людей зі старого складу. Як правило це передбачає стратегічні зміни в розвитку країни. Тому є така норма в законі. Вона діє автоматично.
Які ви очікуєте зміни від цього Кабміну?
— Я очікую роботу над помилками. Мені здається, урядовці почули про те, що їм не вдалося зробити за попередній період роботи, і які помилки треба виправляти.
В чому я принципово не погоджуюсь з опозицією, так це щодо огульної критики. Найголовніше, що вдалося попередньому уряду, це втримати країну. Навряд чи багато кому вдалося б це зробити в співставних умовах 2022 року. Я був всередині цієї команди, приймав участь в роботі, працював не язиком, а руками. Я розумію, чого це вартувало і як це було важко. Люди здебільшого були на своїх місцях. Нам треба врешті навчитися дякувати людям за те, що вони роблять.
Наразі ми маємо унікальну макрофінансову стабільність для країни у відносно співставних умовах.
Те, що були прорахунки, – теж очевидно. Наприклад, це стосується дерегуляції. І війна не може бути виправданням іі затягування.
Це ж стосується приватизації. Чому ми досі не поставили в цьому питанні крапку, приватизувавши все непрофільне, що не потрібно державі? І продовжуємо "харчувати" корупціонерів, які сидять в керівництві цих держпідприємств.
Страхування військових ризиків. Потрібно, щоб воно працювало масово. Цього поки немає.
Покращення якості роботи з публічними фінансами, де Рахункова палата виявила порушень та неефективності на понад 217 млрд гривень.
Щодо цілої низки інших моментів також потрібна робота над помилками. І я очікую від нового Кабміну відповідних висновків.
З огляду на те, що в новому складі уряду залишилась переважно "стара" гвардія, чи можна сподіватися на роботу над помилками?
— Життя покаже.
Про підтримку бізнеса Проєкт (правовий режим) Defence City – що це таке, що він передбачає? Які вимоги і умови до його резидентів? Які конкретно можливості та преференції отримають резиденти Defence City? Що це має дати державі?
— Йдеться про те, що ми послідовно підтримуємо вітчизняний оборонно-промисловий комплекс. Це, до речі, також питання до попереднього Кабміну, Мінстратегпрому, яке ліквідували, і Міноборони: чому цей законопроєкт подали депутати? Він повинен був з’явитися два чи навіть три роки тому, і бути прийнятий нами давним-давно. І не депутати мали цим займатися. Цим мав займатися Кабмін, бо він визначає політику щодо підтримки вітчизняного ОПК, і мав, до речі, публічно озвучене завдання від Президента напрацювати спеціальний режим економічної діяльності для цієї галузі. А вітчизняний оборонно-промисловий комплекс потрібно підтримувати, бо він має унікальний шанс отримати велику частину світового ринку зброї.
Ми хочемо, щоб Україна була в топ-5 світових експортерів зброї. Ми маємо для цього всі підстави. Ми мали торік 9 млрд доларів річного виробництва зброї. Ми маємо потенціал в 3-4 рази більший. Ми зобов’язані мати велику частину світового ринку озброєнь. І це наше завдання номер один. Для цього ми створюємо перелік таких підприємств, щодо яких є умова, щоб вони виробляли виключно зброю. 90%+ продукції підприємства має складати зброя.
Підприємства з цього переліку отримають цілий ряд преференцій. Найголовніша з них – можливість експорту зброї. Ми передбачаємо полегшений порядок експорту зброї. Наступна преференція – податкові пільги по податку на прибуток за умови реінвестування, по екологічному, земельному податках і податку на нерухоме майно. Також передбачаємо закриття публічних реєстрів щодо цих підприємств, полегшення митних процедур і валютних розрахунків, особливу процедуру здійснення слідчих дій у кримінальних справах щодо таких підприємств. Останнє, зокрема, потрібно для того, щоб унеможливити зупинення цих виробництв у зв’язку з тими чи іншими кримінальними провадженнями, порушеними переважно за формальними ознаками. І ми вже бачимо від нового керівництва Генеральної прокуратури розуміння масштабу таких справ, коли місяця вистачило, щоб припинити розслідування за більш ніж трьома тисячами проваджень проти різних бізнесів, які були відверто «слабкими» і взагалі не мали судових перспектив.
На який результат розраховує держава?
— Ми розраховуємо на зростання обсягів виробництва зброї як мінімум до 30 млрд доларів на рік. Частина цієї зброї має піти на експорт. Ми хочемо захопити світовий ринок озброєння і, повторюсь, зайняти там місце в топ-5. Це наша мета.
Новий законопроєкт про "Клуб білого бізнесу" – що конкретно він передбачає? Що його ухвалення дасть бізнесу і державі? Що про нього думає бізнес?
— На сьогодні в "Клубі білого бізнесу" більше 9 тисяч резидентів. А починали ми з 8 тисяч. Наразі мова йде про новий механізм, який ми раніше не застосовували і розробляли зараз з нуля. Ми бачимо, що цілий ряд підприємств не став резидентами "Клубу білого бізнесу", зважаючи на певні формальні підстави, які не свідчать про недобропорядність або недобросовісність цих підприємств.
Наприклад, причиною непопадання в "Клуб білого бізнесу" компанії "Київстар" став штраф на 340 гривень за земельним податком в якійсь з ОТГ. Виходить, що ми завищили певні критерії та відсікли тим самим низку компаній, які насправді є добросовісними платниками податків. Компанія "АТБ" також не попадає в список через наявність штрафу за місцевий податок. Штраф може бути навіть не з вини компанії, а, наприклад, через помилки органу місцевого самоврядування.
Тому ми вирішили пом’якшити цей критерій, прибрати декілька технічних умов, які також є перешкодою для попадання підприємств до "Клубу білого бізнесу".
Ще один приклад. Виробник цементу в Івано-Франківській області не може потрапити в "Клуб", оскільки він єдиний виробник в області, а за нашим законом він повинен мати заробітну плату вищу, ніж середня по галузі в регіоні. А він там єдиний… Скажу чесно, маємо ситуацію, яку ми просто не передбачили. Тому ми, виправляючи свою помилку, пропонуємо застосовувати критерій щодо зарплати не відносно регіону, а відносно всієї країни.
З іншого боку, до "Клубу" потрапили компанії, які мають заробітну плату меншу, ніж мінімальна. Ми вважаємо, що це неприйнятно, і такі компанії будемо виключати зі списку.
А від бізнесу ви отримали зворотній зв’язок щодо нової ініціативи?
— Цей законопроект розроблений на підставі звернень бізнесу. Я дуже задоволений тим, що ця ініціатива викликає неабиякий ажіотаж і бажання потрапити в цей клуб з боку бізнесу. Згідно опитування Європейської бізнес асоціації, 46% бізнесу хоче потрапити в цей клуб. Це не враховуючи тих, хто вже потрапив. Це означає, що людям "зайшла" ця конструкція, що вона правильна і її треба розвивати.
Про підвищення соціальних стандартів Ви наполягаєте на необхідності підвищення соціальних стандартів і, зокрема, осучаснення прожиткового мінімуму. Що саме варто робити? Як це зробити? Коли це можливо зробити? Наскільки це реально зробити в умовах війни?
— Яку наразі маємо ситуацію? Прожитковий мінімум, що закладається в бюджет, складає 2920 гривень, або 69,8 долара за поточним курсом. Абсолютно неприйнятна величина, яка є меншою за прожитковий мінімум, який рахує сама держава, десь в три рази.
Але фактичний прожитковий мінімум також не відповідає реаліям. Людей чомусь шокувала моя цитата з нормативного акту, який визначає перелік того, що входить в структуру прожиткового мінімуму. Але так воно і є. Там насправді є моменти, які шокують. Наприклад, прожитковий мінімум передбачає, що людина може собі дозволити постільної білизни – одну ковдру на 10 років, одну подушку на 15 років, один одеколон на рік, дві ложки, дві виделки і один ніж – на 10 років, одну настільну лампу на 25 років, один купальник чи плавки для дитини – на п’ять років. Як це можливо? Діти ж ростуть!
Сам по собі фактичний прожитковий мінімум, який рахує держава, потребує перегляду. Те, що закладається в державний бюджет, це взагалі незрозуміло про що.
Щоб розпочати цю роботу, потрібні декілька кроків. По-перше, потрібно "відв’язати" прожитковий мінімум від 150 різноманітних виплат, штрафів, окладів, до яких він прив’язаний.
Для того, щоб почати чесну розмову з суспільством, нам потрібен чесний прожитковий мінімум, який прив’язаний тільки до соціальних виплат. В ідеалі, як це є в країнах Європи, прожитковий мінімум повинен поєднувати в собі три категорії: неоподатковуваний мінімум, мінімальну заробітну плату / пенсію і прожитковий мінімум. Це три категорії в одній або кількох наближених цифрах. І на цю суму людина має прожити. Ось до цього ми повинні прийти.
Тож, по-друге, ми повинні встановити реальний прожитковий мінімум. По-третє, потрібно зробити перехідний період у декілька років до цього реального прожиткового мінімуму. Ми розуміємо, що через обмежені можливості бюджету не зможемо досягти бажаного за один рік, але в перспективі декількох років ми це зробити зможемо.
На скільки може розтягнутися перехідний період?
— Це треба рахувати. Це залежить від наявних ресурсів. Додаткові ресурси можна отримати за рахунок детенізації економіки, яка може дати плюс 800-900 млрд гривень до бюджету, а також економії державних коштів та їхнього ефективного використання.
Прожитковий мінімум для непрацездатних повинен дорівнювати мінімальній пенсії. Бо неможливо платити пенсії, менші від прожиткового мінімуму.
Тож ця програма має бути великим дороговказом для будь-якого уряду, який хоче реально змінити ситуацію в країні на краще. Це не лише про соціалку чи допомогу малозабезпеченим верствам населення. Це в принципі про соціальну справедливість.
І що особливо важливо – ми повинні скасувати різноманітні кланові виплати і пенсії. У нас не може бути різниця між мінімальною та максимальною пенсією у 165 разів.
Про які реальні цифри збільшення прожиткового мінімуму може йти мова під час війни?
— Ми говоримо про те, що у нас прожитковий мінімум повинен бути на рівні 10-12 тис. гривень. Але це залежить від політичних пріоритетів. Якщо ми робимо це основною реформою, то, я вважаю, за три роки ми можемо цього досягти. Якщо наразі наш пріоритет – потреби війни, то цей строк потрібно розтягнути.
Про дефіцит інвестицій Довге питання. За даними НБУ, у травні дефіцит рахунку поточних операцій України сягнув рекордного значення з початку війни. Ви неодноразово зазначали, що це насамперед наслідок втрати частини економічного, експортного потенціалу, міграції населення та інших структурних економічних проблем, обумовлених війною.
За оцінками МВФ, дефіцит РПО вищий за 5% ВВП (5,4% у 2023, 8,3% ВВП у 2024 році) у довгостроковій перспективі є нестійкими та несе ризики для макрофінансової стабільності. За оновленим прогнозом МВФ, дефіцит РПО у 2025 році складе 34,6 млрд доларів або 16,5% прогнозного ВВП, тобто збільшиться вдвічі проти 2024 і втричі проти 2023 року.
Тож питання: Що чекає на Україну в разі подальшого збільшення дефіциту рахунку поточних операцій? Які саме ризики для макрофінансової стабільності можуть реалізуватися? Що Україна може зробити в умовах війни для зменшення дефіциту РПО і, відповідно, зменшення вказаних ризиків?
— Так, дійсно, ризики збільшуються. Наприклад, в 2014 році, напередодні фінансової кризи, цей показник дорівнював 9% ВВП. Але це не означає, що наступна фінансова криза буде вже найближчим часом. На сьогодні дефіцит рахунку поточних операцій покривається завдяки фінансовому рахунку, надходження за яким забезпечуються нашими міжнародними партнерами.
Проблема дефіциту поточного рахунку не вирішується якимось одним рішенням. Ця проблема вирішується послідовною роботою. І падіння прямих іноземних інвестицій, яке ми бачимо в цьому році, дуже негативно впливає на вирішення цієї проблеми. Бо якщо дефіцит операцій за поточним рахунком компенсується за рахунок прямих іноземних інвестицій (ПІІ), то ніякої проблеми взагалі немає. Бо ПІІ завтра будуть в робочих місцях, податках, у виготовлених товарах, і в тому ж таки платіжному балансі.
А якщо дефіцит покривається за рахунок міжнародної фінансової допомоги, тим більше коли дефіцит зовнішнього фінансування на наступний рік оцінюється в розмірі від 8 до 19 млрд доларів, то це є істотним фактором ризику.
Тому я вважаю цю проблему одним з принципових питань, над яким потрібно працювати новому уряду. Саме над залученням прямих іноземних інвестицій. Але треба розуміти, що немає простих рішень складних проблем.
Але ж проблеми з прямими іноземними інвестиціями були в Україні і до війни.
— Такого, як в цьому році, не було давно вже. Інвестиції – не єдина проблема. Є ще питання щодо нашого експорту в ЄС, який зараз обмежений, після того, як ми втратили економічний безвіз. А могли б не втратити, як це відбулося, наприклад, з металом, щодо експорту якого домовленості подовжено до 2028 року. Це було питання для перемовин.
Яким чином вирішувати цю проблему? Перераховую. Це, по-перше, проблема підтримки експортно орієнтованих галузей. По-друге, це підтримка інвестицій. Системна, злагоджена, планова робота уряду по вирішенню цих проблем істотно покращить ситуацію з платіжним балансом.
Про пенсії та пенсійну реформу Багатьом українцям багаторічні розмови про необхідність пенсійної реформи вже набридли – часто це розумні пропозиції, але далі слів справа в Україні не йде. Чому українцям не вдається побудувати розумну пенсійну систему? Чи приречені українські пенсіонери жебракувати з покоління в покоління? Що реально змінити в пенсійній системі України і коли це можливо? Які покоління українців зможуть претендувати на "людську" пенсію: нинішні пенсіонери; покоління 40+; покоління 20+; ненароджені ще українців (і ми про це не взнаємо)?
— Я розумію, що ви спрощуєте, але на ці прості питання немає простих відповідей. Бо якщо я дам вам просту відповідь, то її рознесуть і скажуть, що ми ховаємо наших пенсіонерів заживо. А я такого не буду робити. Я відповім по-іншому: треба нарешті наважитися (це я себе маю на увазі, свою політичну силу, бо вона вже шість років при владі) на велику пенсійну реформу. Що треба робити? По-перше, необхідно привести бюджетний показник прожиткового мінімуму для непрацездатних до мінімальної пенсії за віком і до його фактичного значення.
По-друге, необхідно розробити нову справедливу формулу визначення, осучаснення та індексації пенсій. Бо сьогодні індексація пенсій не дорівнює інфляції. Крім того, треба усунути диспропорції між розмірами пенсій, які призначені в різні роки. Мінімальна пенсія має бути щонайменше 4 тисячі гривень, а середня пенсія – не менше 40% від середньої зарплати.
Потрібно уніфікувати призначення пенсій. Це стосується, зокрема, "кланових" пенсій.
І головне – запустити другий рівень пенсійної системи, про який всі говорять і ніяк воно не може відбутися. Від Кабміну ми майже рік чекали цього законопроєкту. Це не потягне за собою перегляд пенсій для людей віком 40+, але дасть можливість людям до 40 років істотно підвищити майбутні пенсії.
Важливо також здійснити детінізацію економіки, особливо заробітних плат. Це одна зі складових пенсійної реформи, бо це джерело поповнення Пенсійного фонду, який сьогодні є бездефіцитним, однак отримує кошти від державного бюджету. Хочу вам нагадати, що ми дотували ПФ на 273,7 млрд гривень в 2023 році.
Ситуація в країні загалом погіршується, зокрема погіршується демографічна ситуація, яка об’єктивно впливає на пенсійне забезпечення. Тому ці рішення потрібно приймати якомога скоріше. Я до цього всіх закликаю.
За моїми суб’єктивними відчуттями, війна мало що поміняла у методах ведення бізнесу в Україні.
— За моїми – теж.
Але є певні компанії, які свідомо вийшли з "тіні". Наприклад, АТБ, "Новус", "Аврора", Dream Town, ОККО та багато інших. Вони є флагманами. Вони зробили самі і закликали інших зробити те саме.
Чи правильно я розумію, що більшість невеликих компаній ведуть бізнес as usual?
— Так, і деякі великі також. Це скоріше не питання розміру, це питання усвідомлення себе як відповідального бізнесу та планування свого майбутнього на десятиріччя вперед.
Вже і війна надворі, і питання виживання постало. Але часто бізнес не готовий добровільно платити податки. Що потрібно робити?
— Покращувати адміністрування. Тут немає ніяких інших рішень. Скасування податків – маячня від псевдоекспертів з соцмереж – точно не вихід з ситуації (сміється). Це ілюзія від "засновників церкви скасування податків". Дороговказом до покращення адміністрування є затверджена Кабінетом міністрів Національна стратегія доходів щодо реформування системи єдиного податку – щоб ФОПи не могли бути зарплатними ФОПами. Це з тих рішень, які можна ухвалити на рівні закону.
А пам’ятаєте цю історію про так звану податкову реформу "10-10-10"?
— Так, а до цього були 5/10 або ПнВК, – все це чергові мантри, ліки для шаленого економічного зростання вже завтра. Але дякувати Богу ці ініціативі вже почили в Бозі.
В кінці минулого року Мінсоцполітики ініціюва ло реформу солідарної складової пенсійної системи України.
— Я не готовий це коментувати, бо не знаю змісту цієї ініціативи. Ми так і не дочекались, щоб уряд подав цей законопроект до парламенту. Важливо, щоб у питанні пенсійної реформи ми уникали половинчастих рішень. Критики буде стільки ж, як при системній реформі, про яку говорив вище, а ефекту буде значно менше.
Ми вже неодноразово намагалися реалізувати половинчасті рішення. В 2018 році була пенсійна реформа, і на початку минулого десятиліття, і на зламі століть була якась пенсійна реформа. І кожен раз шукали якісь компроміси. Але якщо ти шукаєш компроміси в країні, де зменшується кількість працюючих, збільшується кількість пенсіонерів і взагалі така несприятлива ситуація, то ти завжди програєш. Тут, як і в багатьох інших питаннях, нам потрібні державники, а не політикани. Мені здається з усіх партій сьогодні найбільш потрібною є "партія працюючого водогону".
Тобто компромісні варіанти не проходять?
— Та їх просто немає. Що таке компромісний варіант? Це коли ти відмовляєшся від реформи задля її імітації.
Про фондовий ринок, точніше – про його відсутність Щодо фондового ринку (якого немає). Розвиток ринку капіталу – одна зі складових, зокрема, успішної пенсійної реформи. Про це теж уже говорено-переговорено, але "віз і нині там". Що і як треба міняти?
І пов’язане питання. Одним з маяків поточної програми співробітництва з Міжнародним валютним фондом є аудит діяльності НКЦПФР. Виконання цього маяка українською стороною затримується (наразі перенесено на серпень). Що означатиме виконання цього маяка? Що чекає на НКЦПФР і її нинішнє керівництво?
— Безперечно, нинішній непрофесійний, недолугий склад керівництва Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку не є єдиною причиною "мертвого" фондового ринку. Там ще до нинішнього керівництва Комісії багато інших "діячів мистецтва" (не)попрацювали.
Якщо ми говоримо про фондовий ринок, то варто згадати, зокрема, такі цифри. Протягом 2021-2024 років в Україні було 49 емісій акцій на рік, а 20 років тому було півтори тисячі. Якщо говорити про суми емісій, і прибрати НАЕК "Енергоатом", то вийде 1,1 млрд доларів на рік протягом згаданого чотирирічного періоду.
Кількість суб’єктів, які торгували фінансовими інструментами, скоротилася з 2003 по 2023 рік в 5,6 разів.
Власне процес знищення ринку розпочався до Магомедова і компанії. Але Магомедов і компанія були успішніші за всіх в цьому процесі. Їм вдалося таки поховати ринок остаточно. Вони це зробили своєю бездіяльністю, відвертими корупційними проявами лобізму щодо компанії "Фрідом Фінанс", абсолютною відсутністю контакту з реальним ринком. У нас на ринку залишились лише ентузіасти, які всупереч всьому намагаються його підтримувати.
І все це, зокрема, дуже пов’язане з пенсійною реформою, бо без фондового ринку другий рівень пенсійної системи навряд чи запрацює.
Але 11 липня в Римі був підписаний меморандум про взаєморозуміння щодо співпраці і підтримки інтегрованої інфраструктури ринків капіталу в Україні. Мінекономіки, НБУ, Мінфін, ЄБРР підписали цей меморандум, метою якого є зробити український ринок капіталу ефективним, прозорим, привабливим для інвесторів. Документ передбачає створення єдиного холдингу, який об’єднає ключові інституції інфраструктури ринку. Передбачено участь держави у цій структурі не менше 25%, залучення міжнародного стратегічного інвестора через публічний конкурс, запуск нової фондової біржі, оптимізацію управління Національним депозитарієм та Розрахунковим центром. Така собі глобальна реформа, в якій братимуть участь іноземці. Це трошечки вселяє надію. Хоча участь в цьому нинішнього керівництва НКЦПФР цю надію пригнічує.
А що заважало державі розвивати фондовий ринок задовго до нинішнього складу керівництва НКЦПФР?
— А що заважало державі детінізувати економіку? Що заважало зробити Закон – один для всіх? Що заважало боротися з корупцією? Причини одні й ті самі – відсутність політичної волі. Тому люди концентрувались на інших речах.
Якщо ж говорити про наш період, за який я можу відповідально говорити, то тут, безперечно, основною причиною є низька професійна якість управлінців НКЦПФР.
Які наслідки матиме виконання Україною маяка програми МВФ щодо необхідності проведення аудиту роботи НКЦПФР?
— Керівництво Комісії мало би всім складом самостійно піти у відставку.
Про повернення українських біженців Чи є розрахунки, який економічний (зокрема, бюджетний) ефект отримає Україна від повернення біженців з-за кордону (враховуючи той факт, що більшість біженців – це мами з дітьми і пенсіонери)? Чи не перевищать можливі соціальні виплати для цих категорій населення (а зараз значною мірою це роблять бюджети інших країн) бюджетні надходження від їхньої економічної активності в Україні? (я свідомо уникаю морально-етичної, культурної, історичної тощо сторін питання)
— Я не знаю, чи є в Уряді відповідні розрахунки. Думаю, що немає. Але з іншого боку, це точно не виключно питання економіки і податків. Це питання збереження країни, її культурного, демографічного потенціалу, збереження народу як такого. Але навіть з урахуванням надважливості цього питання, ми не можемо говорити про якісь плюшки для повернення українських біженців. По-перше, у нас немає на це грошей (давайте будемо відвертими). По-друге, яким чином ці плюшки будуть сприйняті людьми, які залишились в Україні? Це питання справедливості. Ми не можемо за повернення біженців в Україну сплачувати якісь гроші чи надавати пільги. Це абсолютно неприпустимо.
Але ми можемо з вами створювати тут такі умови, які були би привабливими для наших громадян.
Передусім – заробітна плата в Україні має бути гідною.
Наступне питання – забезпечення житлом. Мова, зокрема, про програму "єОселя", яка повинна давати можливість людям брати кредити на житло під низькі проценти. І люди братимуть ці кредити, за кредитами "єОселя" стоїть черга бажаючих. Держава повинна фінансувати цю програму в обсягах, які задовольнятимуть попит на доступну іпотеку.
Є цілий ряд комплексних заходів, спрямованих на підтримку одночасно і економіки, і соціалки. Та ж таки "єОселя" – це одночасно підтримка і будівельної галузі, і соціальних виплат. І таких заходів достатньо багато.
Освіта та ж сама. Давайте будемо відвертими: у нас дуже погіршилась якість освіти. Реформа освіти довготривала, важка, але це також треба робити.
Всі ці взаємопов’язані речі треба реалізовувати.
Йдемо далі Щодо чотириденного робочого тижня. Що вас спонукало підняти це питання в своєму телеграм-каналі? Наскільки це актуальна зараз ідея? Що ви самі думаєте з цього приводу?
— Взагалі це було питання від журналістки: от у Польщі реалізується пілотний проєкт переходу на чотириденний робочий тиждень – як ви до цього ставитесь? Я кажу: за умови збереження 40-годинного робочого тижня я не заперечую і навіть підтримую таку опцію, про яку трудовий колектив може домовитись з роботодавцем. Давайте надамо людям таку можливість. Жодної пропозиції, законопроєкту, рішення на цю тему немає. Але хайп є (сміється).
Як ви оцінюєте ситуацію навколо зриву конкурсу на призначення голови Бюро економічної безпеки? Як ви бачите подальший розвиток конфлікту?
— Ми спостерігаємо за тим, що відбувається. Було відповідне звернення від нашого комітету. Є позиція конкурсної комісії, в якій у разі паритету голосів, перевагу мають міжнародні експерти. Водночас, є позиція вже нового Уряду, який проголосував проти призначення переможця конкурсу через безпекові питання.
Цю ситуацію точно треба чесно та ретельно прокомунікувати із суспільством, міжнародними партнерами, щоб не було ніяких сумнівів і двозначних трактувань. На мою думку, призначити керівника БЕБ потрібно якомога швидше.
Одним з маяків програми співробітництва з МВФ є призначення нового голови Державної митної служби. З виконанням цього маяка не все гаразд – перенесено на грудень. Знову ж таки – вічна українська проблема: як навести лад на Митниці? Чого чекати?
— Це питання потрібно адресувати Кабінету Міністрів. Ми отримали від уряду у відповідь на мій запит – програму реформування Митниці, де вони хочуть отримати від іноземців якісь величезні гроші. Я навіть не запам’ятав цифру, але мова йде про мільярди доларів на реформу Митниці.
А що передбачає ця реформа на мільярди доларів?
— Написання законів, закупівля сканерів, і багато іншого. З цією програмою можна ознайомитись – вона публікувалась.
Унормування ринку криптоактивів в Україні. Наразі незрозуміло, як це буде. Розкажіть, будь-ласка, про це.
— Історія триває з 2022 року. Першу робочу групу в комітеті для розробки профільного законопроєкту ми створили навесні 2022 року. В квітні 2024 року ми рекомендували законопроєкт до першого читання. З квітня законопроєкт не вноситься на перше читання, тому що НКЦПФР дуже переживає, що згідно законопроєкту не є регулятором цього ринку. А ми категорично проти, щоб вона в цьому складі була органом регулювання цього ринку.
А хто, на вашу думку, має регулювати ринок криптоактивів?
— Я вважаю, що на першому етапі це має бути Національний банк.
А Нацбанк хоче?
— Хіба хоче? Мусить.
То куди рухається процес?
— Ми підтримуємо легалізацію ринку криптоактивів з оподаткуванням за кращими європейськими зразками. Мені здається, у нас сформовано оптимальну модель ринку. І представники ринку нас підтримують. Вони, звичайно, хочуть нічого нікому не платити, а тільки мати, але це нормальне бажання, яке нікому ще не було задоволено в цьому складі комітету. Переконаний, компроміс знайдено.
Коли може статися унормування ринку криптоактивів в Україні?
— Це залежатиме від наших домовленостей. Я розраховую, що з новим Кабміном нам вдасться ухвалити цей законопроєкт. Я думаю, що в першому читанні ми повинні в серпні ухвалити.
Яка наразі ситуація зі сплатою податків гральним бізнесом? Яка частина ринку продовжує залишатися в "тіні"? Що змінилося в секторі з моменту ліквідації навесні 2025 року Комісії з регулювання азартних ігор і лотерей (КРАІЛ) та створення на її місці державного агентства "ПлейСіті"? Коли на гральному ринку буде запроваджено Систему моніторингу критеріїв оцінки ризиків (СМКОР)?
— Від створеного державного агентства результатів поки що немає. Єдиний результат, який ми від них очікуємо, це запровадження Системи моніторингу критеріїв оцінки ризиків (СМКОР) до 30 вересня. Ми уважно стежимо за цим.
Якщо говорити про результати. За січень-червень 2025 року податкові надходження від грального бізнесу зросли порівняно з аналогічним періодом минулого року на 1,233 млрд гривень, або на 14,7%. Це з одного боку. А з іншого, нас дуже непокоїть червень. В червні 2025 року до бюджету сплачено менше, ніж в аналогічному місяці 2024-го, на 401,4 млн гривень, або на 37,9% (за рахунок податку на прибуток і ПДФО).
Причому у червні виторги менше травня на 434,3 млн гривень, та менше грудня 2024 року на 354,4 млн гривень. Це дуже тривожні показники по червню.
А що це може означати?
— Єдине, що це може означати, – вони почали ухилятися. Точно у нас не зменшився попит на гральні послуги. Якщо проаналізувати діяльність найбільшого оператора ринку – компанії Favbet, то втрати бюджету складають близько 2,5 млрд гривень (за рахунок мінімізації сплати ПДФО та військового збору). Рівень сплати податку на прибуток у першому кварталі 2025 року зменшився з 19,7% до 18,3% при зростанні доходу до 5,3 млрд гривень. І ми знаємо, що підприємства групи Favbet дозволяють собі знижувати податок на прибуток за рахунок штучного зменшення податку на суму GGR.
Нас дуже непокоїть така поведінка. Зараз ми готуємо засідання ТСК з приводу грального бізнесу і будемо до цього питання повертатися.
Про рух України в Європу На якому етапі знаходяться переговори про вступ України до Європейського Союзу. Що вже зроблено? Що, скільки і як довго ще робити? Які умовні "KPI" цього процесу (оскільки для більшості українців процес перемовин уявляється як щось абстрактне)?
— Якщо говорити про переговори як окремий етап євроінтеграції, то ми розпочали цей рух у червні минулого року, коли Рада ЄС оголосила про офіційний початок перемовин. Минуло трошки більше року, коли ми прийшли до практичної площини цього питання. У нас за п’ятьма з шести кластерів переговорної рамки пройшов скринінг. Ми закрили скринінгові сесії по 28 з 33 розділів. По трьох кластерах – першому, другому, шостому – маємо звіти з висновками і рекомендаціями Єврокомісії, на підставі яких вже затверджена та передана партнерам переговорна позиція України, а також дорожні карти до першого кластеру.
Скринінг по п’ятому кластеру, який складається з п’яти розділів, плануємо пройти, починаючи з вересня, до кінця року.
Не дивлячись на блокування рішення про відкриття перемовин з боку Угорщини, продовжуємо ухвалювати всередині країни євроінтеграційні закони.
А що це все означає простою мовою?
— Це означає, що попри всі перешкоди ми достатньо динамічно рухаємось в євроінтеграційному напрямі.
Повертаючись до вашого питання про уряд, – якраз все те, що стосується євроінтеграції, Кабмін відпрацював на "відмінно". Ми в парламенті теж відпрацювали на "відмінно", майже одноголосно голосуючи за всі євроінтеграційні закони.
Можна сказати, що Європа нас "цивілізує"?
— Можна так сказати.
Бюджетна декларація на 2026 – 2028 роки: про що важливе ще не сказано і про що варто сказати окремо?
— Я вже дуже детально про це говорив. Але якщо говорити про основні моменти, то вони наступні. Перше – це соціальні стандарти. Ми не можемо не підвищувати соціальні стандарти. Маємо інфляцію 2025 року – Кабмін вирішив "пробачити" її людям. Я вважаю це абсолютно неприпустимим. Про це написав зауваження, передав до бюджетного комітету, вони обіцяли врахувати.
Не погоджуюсь зі зменшенням в 2028 році видатків на закупівлю озброєння та військової техніки. Чомусь вони зменшуються у 12,3 рази. Навіть якщо у нас буде мир раніше, все одно це не привід скорочувати замовлення. До речі, це ж джерело для розвитку вітчизняного ВПК.
Також я не побачив у дохідній частині бюджету додаткових надходжень від детінізації, а також все дуже скромно в частині приватизації. Там якісь 2 млрд гривень вони щороку планують, усього у наступні три роки – 6 млрд грн, але це взагалі копійки, якщо ми хочемо нарешті цю приватизацію завершити.
В державному бюджеті на поточний рік не вистачає понад 400 млрд гривень на оборону. За рахунок чого і кого будемо вирішувати цю проблему? Наскільки ця проблема є "проблемною"? (За словами Роксолани Підласої, зараз про підвищення податків взагалі не йдеться. Ці видатки покриватимуться за рахунок перевиконання податкових та митних надходжень, ОВДП, а також грантів від партнерів).
— Саме так, як говорить Роксолана Підласа.
Чи правильно я розумію, що наразі дефіцит підтверджених коштів зовнішнього фінансування на 2026 рік може сягати близько 19 млрд доларів? На що і кого Україна може розраховувати?
— Там не так. Нагадаю, пораховано два сценарії можливого розвитку подій. В оптимістичному сценарії коштів потенційно вистачає. В песимістичному, до якого ми схиляємося (передбачає продовження активних бойових дій в 2026 році), не вистачає від 8 до 19 млрд доларів.
Підтверджую, що зараз ідуть перемовини. Шукаємо різні джерела грошей. У європейців шукаємо. Це істотна проблема. Багатьом здається, що якось воно "розрулиться", але розрулиться воно тоді, коли міністр фінансів, чи прем’єр, чи президент домовиться з кимось з партнерів. Тобто це наслідок конкретних дій.
Потенційні додаткові надходження від детінізації економіки складають близько 6 млрд доларів (в еквіваленті). Все інше – це гроші партнерів.
Джерелом доходів можуть бути, зокрема, кошти від заморожених російських активів.
Як наразі виглядають перспективи запровадження в Україні страхування воєнних ризиків? Якою є ситуація зі спробами законодавчого врегулювання цього питання (зокрема, мова про подальшу долю законопроєкту Мінекономіки № 12372)?
— Ми розглядали цей законопроєкт в робочій групі і вирішили, що його ціль не відповідає змісту. Законопроєкт має назву "…про систему страхування військових ризиків", але в тексті йдеться лише про обов’язкове страхування заставного майна по банківських кредитах. Ми вважаємо, що це точно не система страхування військових ризиків. Законопроєкт не дає відповіді на питання, як взагалі страхувати військові ризики, зокрема на прифронтових територіях, яким чином пожвавити цю діяльність. Тобто, цей законопроєкт не готовий. Тож ми рекомендували доопрацювати документ.
Що ж потрібно, аби пожвавити систему страхування військових ризиків, тут все просто: це бюджетна програма, яка повинна передбачити компенсацію частини страхової премії. Так само, як працює програма пільгового кредитування "5-7-9%", тільки в страхуванні. Ризик повинні взяти на себе як приватні, так і державні страхувальники із залученням міжнародних перестрахувальників. Держава має взяти на себе 90% страхової премії.
Крім цього, в цілому ми підтримуємо ідею створення Агенції страхування військових ризиків за участі партнерів. При цьому наголошуємо, що спеціальними програмами страхування має передбачатися не тільки відшкодування прямих, але й непрямих збитків.
Але ж у держави немає грошей.
— Але ж на різноманітні малоефективні програми – є? На те, щоб допускати порушення та неефективність використання публічних фінансів, які торік за даними Рахункової палати коштували 217 млрд грн, – відповідні можливості є?
За нашими розрахунками, бюджетна економія на держпрограмах може принеси додатково 50 млрд гривень. При цьому якщо говорити про програму страхування військових ризиків, то за розрахунками, які озвучувались у ході обговорення на комітеті, для її старту потрібно буде до 2 млрд гривень. Звісно це велика, але посильна сума для бюджету.
Як міняється "обличчя" державної програми "Доступні кредити 5-7-9%"? Якою ви бачите майбутню динаміку банківського кредитування бізнесу до кінця війни?
— Вважаю, що перспектива у цієї програми величезна. Це єдина програма, яка працює так довго і так успішно. Тому її треба розширювати – для прифронтових підприємств, для окремих категорій виробників, для ОПК. Необхідно підвищити обсяг портфельних гарантій. І взагалі збільшувати ресурс цієї програми. Ця програма "заходить" бізнесу, реально дає приріст ВВП. Якщо всі програми стимулювання бізнесу (за підрахунками Мінекономіки) додають до ВВП 0,64%, то дві третини з них дає саме програма "5-7-9".
Чи є ресурси на підтримку цієї програми?
— Ну якщо ми знайшли більше 40 млрд гривень на підтримку бізнесу, а на цю програму – лише 10 млрд (точніше 18 млрд, але на 8 млрд гривень програма недофінансована, це заборгованість з компенсації ставок, яку потрібно буде погасити), то напевно пріоритети потрібно змінювати на користь цієї програми.
Що, на вашу думку, означає той факт, що міжнародна інвестиційна компанія BlackRock (при)зупинила активні дії щодо створення фонду фінансування відновлення України? Чи може ситуація змінитися і за яких умов?
— Напевно цей проєкт потребує додаткових перемовин з BlackRock.
Разом з тим, хочу вам нагадати, що в Римі було досягнуто домовленість про створення Коаліції відновлення, розробку плану відновлення, запуск Європейського флагманського фонду з відбудови України. Є пропозиції виділення 100 млрд євро на підтримку України у середньостроковому бюджеті ЄС на 2028-2034 роки.
Тобто перспективи України в цьому плані виглядають оптимістично?
— Так.
Руслан Кисляк, кореспондент.