Народні депутати України пропонують посилити захист прав працівників у разі порушення строків виплати заробітної плати роботодавцем.
У Верховні Раді України зареєстрували законопроєкт «Про внесення змін до статті 233 Кодексу законів про працю України щодо забезпечення права застосування необмеженого строку звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати» за № 13664 (далі - Законопроект № 13664).
Відповідно до діючої на сьогодні статті 233 КЗпП працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Законопроєктом №13664 передбачається:
► Закріпити право працівників звертатися до суду за стягненням належної заробітної плати без обмеження строку. Тобто, якщо роботодавець порушив законодавство про оплату праці, працівник може вимагати свої гроші в суді у будь-який час.
Варто звернути увагу, що Конституційний Суд України (рішення від 15.10.2013 № 8-рп/2013) свого часу надав наступне тлумачення статті 233 КЗпП у попередній редакції:
"В аспекті конституційного звернення положення ч. 2 ст. 233 КЗпП у системному зв’язку з положеннями статей 1, 12 Закону України „Про оплату праці“ від 24 березня 1995 року № 108/95–ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат."
Верховний Суд України (постанова від 04.04.2023 у справі № 640/8348/21) підтвердив:
Поняття «заробітна плата» охоплює всі виплати (в т.ч. компенсацію за невикористану відпустку), а тому строк позову — не обмежений.
Законопроєктом №13664 пропонується
► Внести відповідні зміни до статті 233 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246), щоб узгодити законодавство з рішеннями КСУ та ВСУ.
► Гарантувати захист працівникам шляхом надання права вимагати виплату заробітної плати без обмеження строку звернення до суду.
Наслідки у разі прийняття:
► Для працівників: посилення гарантій захисту права на оплату праці.
► Для роботодавців: посилення відповідальності за невиплату чи затримку заробітної плати.
Інспектори праці повсякчас проводять роз'яснювальну роботу та звертають увагу на важливості дотримання трудових прав працівників на оплату праці.
За безпідставну невиплату заробітної плати більш як за один місяць, вчинену умисно керівники підприємств, установ або організацій незалежно від форми власності чи громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності несуть кримінальну відповідальність відповідно до статті 175 ККУ.
