Постанова Верховного Суду від 05.06.2025 у справі № 160/25897/21 демонструє дві обставини.
З одного боку контролери часто намагаються вишукувати у первинці платників ознаки діяльності, яку можна підігнати під «удавану», «фіктивну», «безтоварну» чи «без ділової мети» тощо (усе – у лапках). Умовчимо про сумнозвісні «маркетингові послуги», що для податкової давно є червоною ганчіркою…
З іншого боку, несправедливо покараного платника не «заспокоїли» негативні рішення судів перших інстанцій, він дійшов до Верховного суду і не дарма: власне цей судовий спір закінчився «внічию». Але й це не погано.
Суть справи
За результатами документальної перевірки контролери викосили витрати підприємства за договорами з виконавцями – ФОПами щодо декількох різних видів наданих ними підприємству послуг.
Акцентую на тому, що перша «лінія оборони» - належна підтвердна первинка, договори, акти, звіти, тощо – підприємством була побудована якісно (далі до цього питання повернемось). Проте контролери не обмежились формальностями, а вирішили, як то кажуть, «рити землю»… Треба віддати належне ВС – він теж копав до суті!
Маркетингові послуги
Підприємство замовило ФОПу дослідження ринку певних товарів у певних містах.
Були належним чином оформлені договори, завдання, звіти щодо опитувань покупців, рекомендації, акти виконаних робіт тощо… Але у цьому питанні підприємство програло.
У чому був прокол? ВС висловився чітко:
«Матеріали справи не містять доказів на підтвердження спрямованості спірних послуг на досягнення конкретних цілей (наприклад: збільшення кількості продажу продукції та збільшення кількості покупців такої продукції)».
Висновок.
Якщо замовляєте маркетингові послуги, формулюйте в договорі не бла-бла-бла – загальні рекомендації з підручника, а конкретні цілі, наприклад, результат приросту ваших продажів, яких ви домоглися завдяки зусиллям виконавця, і які можна реально проконтролювати як збільшення фінансового результату!
Інформаційно-консультаційні послуги.
Підприємство замовило ФОПу – риелтору знайти в іншому місті приміщення під оренду.
За документами все було чистенько: звіт ріелтора з певною адресою приміщення, акт наданих послуг, і підприємство навіть фактично заключило договір оренди та користувалось у господарській діяльності саме цим приміщенням.
Чому це не переконало ВС? Дивіться.
В договорі оренди сам риелтор як сторона не фігурує, тому довести зв'язок із досягеннням ділової мети не вдалося.
Висновок
У договорі на надання вам інформаційно-консультаційних послуг фомулюйте замовлений безпосердній кінцевий результат: у даному випадку – це укладання договору оренди приміщення власне за участі виконавця договору.
На заключення – два вдалих кейси.
Підприємство мало в штаті прибиральниць, але паралельно замовляло сторонньому ФОПу дороговартісні клінінгові послуги.
Підприємство мало в штаті головбуха, але паралельно замовляло сторонньому ФОПу бухгалтерські послуги.
В цих питаннях ВС беззаперчно зайняв сторону підприємства.
ВС послався на частину четверту ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та зазначив:
«Підприємство самостійно обирає форму організації бухгалтерського обліку, в тому числі може користуватися послугами спеціаліста за цивільно-правовими договорами…»
Висновки
Підприємство веде господарську діяльність на власний розсуд – зокрема визначає ділову мету та розумні економічні причини для здійснення господарських операцій.
У даних випадках звернення до спецалізованого підрядника може бути обумовлено специфічними вимогами до результатів, які варто підтвердити документально. Зокрема, щодо бухгалтерських послуг стороннього виконавця – це відсутність претензій до документів обліку та звітності.
Олександр Голенко, Експерт з бухгалтерського та податкового обліку
