Підставою для звільнення за результатами випробування може бути тільки невідповідність працівника посаді, на яку він прийнятий, пише "Судово-юридична газета".
Верховний Суд у справі № 757/26553/21 підтвердив: єдиною підставою для звільнення працівника за результатами випробування є його невідповідність посаді або виконуваній роботі. Оцінка цієї відповідності належить до дискреції роботодавця, якщо дотримано процедури, передбаченої Кодексом законів про працю України.
Касаційну скаргу працівника суд залишив без задоволення, погодившись із висновками апеляційної інстанції про законність звільнення.
Колишній працівник звернувся до суду з позовом до Акціонерне товариство «Українська залізниця» (АТ «Укрзалізниця») з вимогами:
Позивач вважав звільнення незаконним, стверджуючи, що роботодавець не довів його невідповідність посаді менеджера відділу внутрішньої безпеки Офісу з безпеки, на яку його було прийнято зі строком випробування три місяці. Також він наполягав, що не був належним чином ознайомлений із посадовою інструкцією та положенням про структурний підрозділ.
Суд першої інстанції частково задовольнив позов, визнавши звільнення незаконним. Ключовим аргументом стало те, що роботодавець не надав доказів ознайомлення працівника з посадовою інструкцією та положенням про структурний підрозділ, що, на думку суду, унеможливлювало встановлення невідповідності посаді.
Однак апеляційний суд скасував це рішення та відмовив у задоволенні позову. Суд дійшов висновку, що роботодавець дотримався процедури звільнення за пунктом 11 частини першої статті 40 КЗпП України: працівнику були поставлені конкретні завдання на період випробування, він був із ними ознайомлений, подав звіти, а за результатами їх розгляду керівництво зробило висновок про незадовільні результати випробування та письмово попередило його про звільнення.
Переглядаючи справу, Верховний Суд наголосив на кількох принципових моментах.
Суд прямо зазначив: підставою для звільнення за результатами випробування може бути лише невідповідність працівника посаді або виконуваній роботі. Порушення трудової дисципліни не можуть слугувати такою підставою — для цього передбачені інші норми КЗпП.
Вирішення питання, чи відповідає працівник займаній посаді, є правом роботодавця. Таке рішення ухвалюється за наслідками роботи працівника у період випробування, і роботодавець у цьому питанні наділений певною свободою розсуду.
Звільнення на підставі пункту 11 частини першої статті 40 КЗпП України є законним за умови, що:
У цій справі суди встановили, що працівник отримував завдання, був із ними ознайомлений без зауважень, надав звіти, а їх аналіз засвідчив неналежне виконання ключових доручень.
Верховний Суд підкреслив, що не втручається в оцінку доказів, здійснену судами першої та апеляційної інстанцій, якщо така оцінка проведена повно та всебічно. Доводи касаційної скарги не спростували висновків апеляційного суду.
Постанова має важливе значення для трудових спорів, пов’язаних із випробувальним строком. Верховний Суд підтвердив сталу практику:
Для роботодавців це рішення підкреслює необхідність чітко формулювати завдання і фіксувати результати їх виконання, а для працівників — розуміння того, що суд перевіряє не доцільність управлінського рішення, а його законність і процедурну коректність.