Установлення працівнику групи інвалідності саме по собі не є підставою для звільнення. Закон прямо забороняє звільнення з мотивів інвалідності.
Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП не може застосовуватися автоматично лише через факт інвалідності. Ця норма дозволяє розірвати трудовий договір з ініціативи роботодавця лише у разі, якщо працівник фактично не відповідає займаній посаді за станом здоров’я або кваліфікацією, і це перешкоджає виконанню роботи.
Водночас як роз’яснює Держпраці, звільнення особи з інвалідністю можливе у виняткових випадках, а саме коли:
за висновком МСЕК стан здоров’я працівника унеможливлює виконання професійних обов’язків, або
подальша робота може призвести до погіршення стану здоров’я працівника.
Отже, ключовим є медичний висновок, а не сам факт встановлення інвалідності.