Пенсійний фонд України у листі від 26.01.2026 р. № 2800-030401-8/6468 надав важливі роз’яснення щодо визначення страхового стажу для оплати лікарняних і ролі роботодавця у цьому процесі. Документ буде корисним бухгалтерам і кадровикам, які працюють із заявами-розрахунками на фінансування допомоги по тимчасовій непрацездатності.
ПФУ нагадує:
страховий стаж — це період, протягом якого особа підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і за неї щомісяця сплачувався ЄСВ не менше мінімального страхового внеску;
до страхового стажу також зараховуються періоди, прирівняні до нього (зокрема, відпустка для догляду за дитиною до 3 років).
Обчислення страхового стажу здійснюється в місяцях на підставі даних Реєстру застрахованих осіб.
Розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності напряму залежить від тривалості страхового стажу (ч. 1 ст. 17 Закону № 1105).
При цьому:
виплата призначається за основним місцем роботи;
підставою для нарахування є електронний листок непрацездатності.
Ключовий висновок ПФУ:
Загальний страховий стаж, який автоматично підтягується в заяву-розрахунок із Реєстру, має довідковий характер і може бути відкоригований роботодавцем.
Це означає, що якщо після подання заяви-розрахунку в Реєстрі з’явилися уточнені або нові дані про стаж працівника, роботодавець має право:
перерахувати лікарняні з урахуванням оновленого страхового стажу;
подати коригуючу заяву-розрахунок до ПФУ для отримання додаткового фінансування.
Саме такий підхід ПФУ пропонує застосовувати і в ситуаціях, коли інформація про стаж за окремі місяці була відображена в Реєстрі із запізненням.