Звільнення за угодою сторін є одним із найшвидших способів припинення трудових відносин. Водночас недотримання встановленої процедури або неправильне розуміння прав сторін нерідко стає підставою для трудових спорів і судових процесів.
Основні умови звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП
Для правомірного припинення трудового договору за угодою сторін необхідно, щоб були дотримані такі умови:
Якщо між працівником і роботодавцем вже досягнуто домовленості про конкретну дату припинення трудового договору та вона оформлена належним чином (заява і наказ), працівник не має права в односторонньому порядку відкликати заяву.
Анулювання такої домовленості можливе виключно за взаємною згодою сторін.
Цей правовий підхід підтверджено, зокрема, постановою Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 753/7130/20, а також постановою від 11.10.2024 у справі № 757/18577/22-ц.
Верховний Суд у постанові від 31.08.2020 р. у справі № 359/5905/18 зазначив, що при розгляді спорів щодо оскарження звільнення за угодою сторін суди повинні з’ясувати:
У разі досягнення домовленості між працівником і роботодавцем трудовий договір припиняється у строк, визначений сторонами.
Верховний Суд звернув увагу, що днем звільнення є останній день роботи, а неправильне визначення цієї дати є неправильним застосуванням норм матеріального права та підставою для скасування судових рішень.
Якщо сторони погодили дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати заяву в односторонньому порядку.
Суд встановив, що домовленість про звільнення підтверджувалась заявою працівника та наказом роботодавця, а відкликання заяви відбулося вже після видання наказу, що не впливає на законність звільнення.
КЗпП України не передбачає обов’язку роботодавця приймати відкликання заяви працівника у разі досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін.