Після запровадження воєнного стану та проведення загальної мобілізації в Україні з’явилося чимало трудових спорів, пов’язаних із гарантіями для працівників, яких призвали на військову службу.
Одне з найпоширеніших запитань: чи може роботодавець звільнити мобілізованого працівника, якщо строк його трудового договору закінчився під час служби?
На практиці це питання виникло через поєднання двох норм трудового законодавства.
З одного боку, стаття 119 Кодексу законів про працю України гарантує мобілізованим працівникам збереження місця роботи та посади на весь період військової служби — до завершення воєнного стану або до фактичного звільнення з військової служби.
З іншого боку, пункт 2 частини 1 статті 36 КЗпП передбачає можливість припинення трудового договору у зв’язку із закінченням строку його дії.
Це й породило головну правову дилему: чи має право роботодавець звільнити мобілізованого працівника через закінчення строкового договору, чи гарантії статті 119 КЗпП “блокують” таке звільнення?
У постанові від 12.02.2025 (справа № 757/31954/23-ц) суд підтвердив: за працівником, призваним на військову службу під час особливого періоду, зберігаються місце роботи та посада.
Важливо, що суд не робить різниці між строковими і безстроковими трудовими договорами. Ключовим є сам факт призову працівника на військову службу.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що гарантії статті 119 КЗпП починають діяти з дня прийняття працівника на військову службу.
У постанові від 06.11.2025 (справа №639/3857/23) Верховний Суд уточнив, що підставою для застосування гарантій є сам факт призову, який може підтверджуватися:
Жодних додаткових дій від працівника для застосування гарантій не потрібно.
Остаточно це питання Верховний Суд вирішив у постанові від 08.10.2025 (справа №752/13502/22).
Суд прямо зазначив:
Тобто навіть якщо строк договору формально закінчився під час служби — звільнення в цей момент є незаконним.
Судова практика виходить із того, що днем припинення трудових відносин може бути останній день проходження працівником військової служби, якщо строк договору до цього моменту вже сплив.
Судова практика Верховного Суду фактично встановила пріоритет гарантій статті 119 КЗпП над формальним закінченням строку трудового договору.
Це означає: