На багатьох підприємствах працівники виконують роботу у вечірні та нічні години. У роботодавців виникає чимало запитань: як правильно оплачувати такі години, чи обов’язкові доплати та які особливості діють у період воєнного стану. Розглянемо ці питання детально.
Вечірнім вважається період із 18:00 до 22:00. Водночас трудове законодавство (зокрема КЗпП) не містить прямих норм щодо:
регулювання роботи у вечірній час;
обов’язкової доплати за такі години.
Разом з тим питання доплат можуть визначатися на договірному рівні — у Генеральній, галузевих або колективних угодах. Наприклад, Генеральною угодою передбачено доплату за вечірні години у разі багатозмінної роботи — у розмірі 20 % годинної ставки (окладу) за кожну годину.
Зверніть увагу: наразі продовжує діяти Генеральна угода на 2019—2021 роки, оскільки нову ще не укладено.
Доплата, передбачена Генеральною угодою, застосовується лише за певних умов:
якщо на підприємстві встановлено багатозмінний режим роботи;
якщо підприємство підпадає під дію Генеральної угоди або відповідні положення передбачені колективним договором.
Якщо ж підприємство не працює у багатозмінному режимі або не закріпило таку доплату у колдоговорі, обов’язку її нараховувати немає.
Багатозмінний режим — це організація праці, за якої робота виконується у дві чи більше зміни протягом доби, а тривалість кожної зміни відповідає нормальній тривалості робочого дня.
Працівники мають чергуватися у змінах відповідно до графіка, а перехід між змінами зазвичай відбувається щотижня. Важливо також дотримуватися мінімальної перерви між змінами — не менше подвійної тривалості попередньої зміни.
Нічним вважається час із 22:00 до 6:00.
У мирний період закон передбачає скорочення тривалості нічної зміни на одну годину. Це передбачено ч. 1 ст. 54 КЗпП. При цьому тижнева норма робочого часу не змінюється — скорочення компенсується в інші дні.
Проте у період воєнного стану ці норми не застосовуються. Дію ч. 1 ст. 54 призупинено у період воєнного стану Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15.03.2022 № 2136-IX. Тобто роботодавець не зобов’язаний скорочувати нічну зміну.
Загалом закон обмежує залучення до нічної роботи таких категорій:
вагітних жінок та жінок із дітьми до 3 років (докладніше див. ст. 176 КЗпП);
батьків, які самостійно виховують малолітніх дітей (докладніше див. ст. 1861 КЗпП);
осіб до 18 років (докладніше див. ст. 192 КЗпП);
інших працівників, визначених законодавством.
особи з інвалідністю можуть працювати в нічний час лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.
Однак у період воєнного стану допускається залучення до нічної роботи деяких із цих категорій за їхньою згодою (зокрема вагітних жінок і осіб з інвалідністю — за відсутності медичних протипоказань).
На відміну від вечірньої роботи, нічні години підлягають обов’язковій оплаті у підвищеному розмірі.
Мінімальний рівень доплати встановлено ст. 108 КЗпП — не менше 20 % годинної тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи вночі.
Якщо підприємство підпадає під дію Генеральної угоди, розмір доплати має бути не менше 35 %.
Для бюджетних установ передбачені інші підвищені розміри:
до 40 % — для працівників за ЄТС;
до 50 % — для медиків екстреної допомоги та окремих відділень.
Розрахунок доплати залежить від системи оплати праці.
Якщо встановлена годинна ставка — все просто: годинну ставку множимо на кількість вечірніх / нічних годин, відпрацьованих працівником, і далі множимо на відсоток доплати.
Якщо працівник отримує оклад, спочатку потрібно визначити годинну ставку:
Для цього потрібно розмір його окладу поділити на норму тривалості робочого часу, встановлену для нього графіком змінності (графіком виходу на роботу) у відповідному місяці (див. лист Мінсоцполітики від 18.08.2017 № 1537/0/102-17). Потім для обчислення суми доплати отриману годинну ставку слід помножити на кількість вечірніх / нічних годин та на відповідний відсоток доплати.
Увесь алгоритм розрахунку доплати (Д) можна представити у вигляді такої формули:
Д = Сгод × Кгод × %,
де Сгод — годинна ставка працівника;
Кгод — кількість годин, відпрацьованих працівником у вечірній / нічний час;
% — відсоток доплати за роботу у вечірній / нічний час.
Приклад. Для працівника підприємства встановлено підсумований облік робочого часу (обліковий період — квартал). У січні 2026 року він за графіком роботи відпрацював 176 годин (із них — 28 години у нічний час). У колективному договорі підприємства встановлена доплата за роботу в нічний час у розмірі 40 % окладу. Оклад працівника становить 12400 грн.
Незважаючи на те, що обліковим періодом для працівника є квартал, доплату за роботу в нічний час розраховуємо в кінці кожного місяця (не чекаючи закінчення облікового періоду).
Працівнику встановлено оклад, тому для розрахунку доплати за роботу у нічний час спершу визначимо його годинну ставку. Вона дорівнює:
12400 : 176 = 70,45 (грн),
де 12400 — місячний оклад працівника;
176 — кількість годин роботи працівника відповідно до графіка у січні 2026 року.
Доплата за роботу в нічний час дорівнює:
70,45 × 28 × 40 % = 789,04 (грн).
До речі, про те, чи слід ураховувати доплату за роботу у вечірній та нічний час при порівнянні зарплати працівника з МЗП та чи потрібно її включати до середньої зарплати, читайте у матеріалі Доплата за вечірні та нічні години: оподаткування, середня, МЗП та індексації.
Законодавство не зобов’язує встановлювати доплату за вечірню роботу, але вона може бути передбачена колективним договором.
Нічна робота обов’язково оплачується з доплатою не менше 20 %.
У період воєнного стану нічні зміни не скорочуються.
Розмір доплат та порядок їх нарахування бажано чітко прописати у колективному договорі.
Для правильного розрахунку необхідно визначити годинну ставку працівника.