ЦКУ: оренда – це передання майна у користування за плату; розмір орендної плати визначається договором (ст. 759, 762 ЦКУ).
Раніше ДПС наполягала на протилежному, посилаючись на п.п. 170.1.2 ПКУ та Методику № 1253, що створювало ризики донарахувань ФОП‑орендодавцям.
Але зараз фіскальний орган прямо підтвердив: ФОП – платник ЄП, який здає в оренду нерухомість, не зобов’язаний застосовувати Методику № 1253 і мінімальний орендний платіж за п.п. 170.1.2 ПКУ.
Однак, після того, як Верховний Суд (постанова від 18.12.2024 у справі № 821/158/17) став на бік ФОП і зазначив: мінімальний орендний платіж за п.п. 170.1.2 ПКУ стосується лише звичайних фізосіб – орендодавців, а не ФОП.
Після цього ДПС скасувала свої фіскальні роз’яснення та офіційно визнала: дохід ФОП‑єдинника від оренди в межах госпдіяльності не оподатковується за правилами розд. IV ПКУ для фізосіб.
ФОП‑єдинники за п.п. 2 п. 297.1 ПКУ звільнені від ПДФО‑зобов’язань щодо доходів, отриманих у межах їх господарської діяльності та оподаткованих єдиним податком; вони застосовують правила розд. XIV ПКУ.
Дохід ФОП‑єдинника – це надходження в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі (п. 292.1, 292.3, 292.6 ПКУ), отримані в межах господарської діяльності (п.п. 14.1.36 ПКУ).
Орендна плата для ФОП‑єдинника визначається за домовленістю сторін у договорі і включається до його доходу платника ЄП; за власним бажанням ФОП може орієнтуватися на Методику № 1253, але це не є обов’язком.