Практика залучення бухгалтерів через договори з ФОП давно стала звичною для бізнесу. Це зручно, дешевше та формально виглядає законно. Але Верховний Суд у постанові від 21.11.2025 у справі № 140/10379/24 показав: якщо фактично робота має ознаки трудових відносин — жоден договір із ФОП не врятує.
І що ще важливіше — Суд підкреслив: інспектори управління Державної служби з питань праці мають право проводити перевірку раптово і за місцем фактичної роботи, а не за юридичною адресою.
Розберемо цю справу так, щоб роботодавці зробили правильні висновки — до приходу інспектора.
Товариство уклало договір на бухгалтерські послуги з ФОП. Саме ФОП мала вести бухгалтерію підприємства.
Однак на практиці бухгалтерську роботу виконувала інша фізична особа — ОСОБА_1, яка подала скаргу до Держпраці: мовляв, вона працювала головним бухгалтером, мала графік з 08:00 до 17:00, але трудові відносини не оформили.
Держпраці провела позапланову перевірку і винесла припис про усунення порушень щодо неоформленої праці.
Компанія оскаржила припис у суді, заявивши:
Дві перші інстанції стали на бік бізнесу
Суд першої та апеляційної інстанції підтримали роботодавця.
Основні аргументи судів:
Тобто логіка була проста: немає наказу — немає трудових відносин.
Верховний Суд «зламав» підхід: відсутність наказу ≠ відсутність праці
Верховний Суд скасував рішення двох інстанцій і направив справу на новий розгляд.
І це дуже важливий висновок для роботодавців.
Один із головних аргументів бізнесу був таким: перевірка незаконна, бо проводилась без керівника або уповноваженої особи.
Верховний Суд пояснив:
Фактично Суд легалізував підхід:
якщо чекати керівника — роботодавець встигне «прибрати» неоформлених працівників.
Ще один сильний момент постанови: Держпраці надсилала документи на телефон, вказаний у ЄДР, але цей номер фактично належав бухгалтеру іншого підприємства.
Попередні суди вирішили, що це доказ неналежного повідомлення.
А Верховний Суд зазначив:
Тобто підприємство не може використовувати власну недбалість як аргумент для скасування перевірки.
Верховний Суд зробив акцент на природі бухгалтерської роботи.
Суд прямо зазначив:
Якщо фізична особа без статусу ФОП фактично виконує функції головного бухгалтера — такі відносини мають ознаки трудових.
Суд дуже чітко окреслив ризик конструкції:
ТОВ → договір з ФОП → ФОП залучає фізособу
На думку Верховного Суду, така схема може створювати передумови для:
Тобто суди мають розглядати такі ситуації не формально, а через призму реального змісту.
Верховний Суд вказав, що попередні інстанції не дослідили ключові факти:
Тобто Суд вимагає аналізувати фактичну підпорядкованість, системність і функціональність, а не просто папери.
1) Договір з ФОП не гарантує захисту
Якщо реальну роботу виконує фізична особа, яка не є ФОП, а виконує функції штатного працівника — Держпраці та суд можуть визнати це трудовими відносинами.
2) «Немає наказу» — не аргумент
Відсутність кадрових документів може розцінюватися як доказ порушення, а не як доказ відсутності працівника.
3) Головний бухгалтер — зона підвищеного ризику
Бухгалтерська діяльність є системною і постійною, тому її дуже важко обґрунтувати як «разову послугу».
4) Перевірка може бути раптовою і без директора
Суд підтримує принцип раптовості інспекції праці.
5) Дані в ЄДР повинні бути актуальними
Номер телефону, адреса, електронна пошта — усе це потенційний доказ, що роботодавця повідомили належним чином.
Якщо бухгалтерія на аутсорсі — подбайте про безпечну модель:
Постанова Верховного Суду у справі №140/10379/24 — це сигнал усім роботодавцям:
Якщо у компанії є аутсорсинг бухгалтерії або кадрового супроводу — саме час перевірити модель співпраці. Бо наступна скарга працівника може стати початком не просто перевірки, а судового спору з великими фінансовими наслідками.