9 квітня 2026 року зареєстровано Проєкт Цивільного кодексу України № 15150. Завданнями законопроєкту є:
1) системна рекодифікація приватного права та підвищення якості кодифікованого регулювання. Забезпечення внутрішньої узгодженості Кодексу, усунення дублювань приписів і юридичних колізій, вдосконалення та уніфікація термінології і категоріального апарату, встановлення прозорих міжінститутних зв’язків, а також узгодження кодифікованих норм практикою правозастосування та сучасною доктриною приватного права;
2) утвердження і послідовна реалізація засад приватного права. Закріплення розширеного і відкритого переліку засад цивільного законодавства (юридична рівність і недискримінація, приватна автономія, свобода договору, добросовісність, справедливість, розумність, заборона зловживання правом тощо) та забезпечення того, щоб ці засади мали реальне регулятивне значення при тлумаченні, застосуванні та розвитку норм Кодексу;
3) модернізація юридичного статусу учасників приватних відносин і гарантій їхньої взаємодії. Створення узгоджених правил щодо участі фізичних та юридичних осіб у цивільному обороті, належного представництва та легітимації дій, а також врегулювання участі публічних утворень у приватних відносинах на засадах юридичної рівності та недискримінації, з чітким розмежуванням публічно- та приватноправових режимів;
4) підвищення ефективності та передбачуваності приватноправового обороту. Запровадження сучасних механізмів забезпечення стабільності майнового та договірного обігу, зменшення транзакційних витрат, підвищення стандартів юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також забезпечення можливості гнучкого налаштування приватноправових моделей з урахуванням автономії волі сторін;
5) підвищення гарантій захисту цивільних прав та правомірних інтересів. Удосконалення системи цивільно-правових способів захисту (відновлення становища, відшкодування, компенсація шкоди, реституційні механізми, припинення порушень, інші способи захисту), забезпечення їх узгодженості та ефективності, а також підвищення якості юридичних механізмів реагування на правопорушення та недобросовісну поведінку;
6) оновлення строкових механізмів та інструментів юридичної визначеності. Формування послідовних і зрозумілих підходів до строків у приватних відносинах та до позовної давності як інструмента стабільності цивільного обороту, із запобіганням зловживанням та забезпеченням балансу прав кредитора і прав боржника;
7) гармонізація з європейськими правопорядками та уніфікаційними актами. Наближення українського приватного права до сучасних європейських стандартів, урахування європейських актів і рекомендацій (DCFR, PECL, PETL, принципи міжнародних комерційних договорів UNIDROIT), забезпечення тотожності юридичних конструкцій, термінології та регулятивних підходів, що сприятиме інтеграції України до європейського юридичного простору та розвитку транскордонних приватних відносин;
8) відрадянщення (дерадянізація) та модернізація понятійного апарату приватного права. Усунення термінологічних і концептуальних 6 рудиментів, що відображають застарілу парадигму, формування сучасної категоріальної основи та методології приватного права, орієнтованої на приватну автономію, добросовісність, справедливість, домірність;
9) створення сприятливого юридичного середовища для економічного розвитку та інвестицій. Підвищення якості юридичного режиму власності, зобов’язань і майнового обігу, зміцнення довіри до приватноправових інститутів, забезпечення прозорих та стабільних правил для підприємництва й інвестування, що є необхідною умовою сталого економічного відновлення та розвитку України.