Оновлення правил виконання рішень формує чітку практику роботи виконавчої служби та посилює ефективність реалізації судових актів. Конфіскація майна або окремих предметів — це додаткове кримінальне чи адміністративне покарання. Воно передбачає примусове безоплатне вилучення у власність держави всього майна або його частини, що належить засудженому чи правопорушнику на праві власності. У разі конфіскації частини майна суд визначає конкретний перелік предметів або частку активів, що підлягають вилученню.
Порядок виконання таких рішень визначає стаття 62 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII. Виконання забезпечують органи державної виконавчої служби згідно з вимогами Закону, а реалізація конфіскованого майна здійснюється у встановленому порядку. Розпорядження активами регулюється актами Кабінету Міністрів України, зокрема постановою від 11.07.2002 № 985. Особливості щодо майна, вилученого митними органами, визначає постанова КМУ від 26.12.2001 № 1724.
Перелік майна, на яке стягнення поширювати заборонено, встановлено окремим додатком до Закону та застосовується під час виконання рішень про конфіскацію. Дотримання цих гарантій захисту власності поєднується з обов’язковим обліком зобов’язань у Єдиному реєстрі боржників. Цей Реєстр є систематизованою базою даних у складі автоматизованої системи виконавчого провадження. Він забезпечує відкритий доступ до інформації про наявні майнові зобов’язання та сприяє збереженню активів боржника для подальшого виконання рішення суду. Відомості вносяться одночасно з відкриттям виконавчого провадження, а виключаються разом із його завершенням або в інших випадках, визначених Законом.
Наказом Міністерства юстиції України від 19.02.2026 № 418/5, який набрав чинності 10.03.2026, оновлено пункт 33 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Ці зміни деталізують логіку виконання рішень про конфіскацію, роблячи процес більш оперативним. Після відкриття провадження виконавець у стислі строки розшукує майно, проводить його опис і арешт. Рухоме майно підлягає фактичному вилученню безпосередньо під час цих дій.
Усе конфісковане майно концентрується в межах виконавчого провадження. У разі попереднього вилучення іншими органами воно передається державному виконавцю для подальшої реалізації.
Окремий акцент зроблено на статусі боржника: після опису та арешту всього майна, що підлягає конфіскації (крім нерухомого), державний виконавець виносить постанову про виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників упродовж наступного робочого дня. Ця норма діє за умови передачі майна на зберігання третім особам або державі, а не самому боржнику. Такий підхід відображає логіку завершеності дій: після фактичного арешту та вилучення майна рішення суду переходить у стадію практичної реалізації, а статус боржника в Реєстрі втрачає актуальність.
Для проваджень, що тривали на момент набрання чинності наказом № 418/5, встановлено перехідний механізм: якщо майно вже вилучено, постанова про виключення з Реєстру виноситься протягом одного місяця. Оновлені правила формують чітку послідовність: швидкий розшук майна → опис, арешт і вилучення → подальша реалізація → оперативне оновлення статусу боржника в Реєстрі.