Зарплата і аванс термін

В Україні терміни та порядок виплати заробітної плати регулюються статтею 115 Кодексу законів про працю (КЗпП) та статтею 24 Закону «Про оплату праці».

Ось основні правила, яких мають дотримуватися роботодавці: 

1. Періодичність та інтервали

•  Не рідше двох разів на місяць. Виплата зарплати один раз на місяць (навіть за письмовою заявою працівника) є порушенням.
•  Проміжок часу не більше 16 календарних днів. Між виплатою авансу та зарплати (і навпаки) має минати не більше 16 днів.

2. Граничні терміни виплат

Проміжок між виплатами не перевищує 16 календарних днів, а остаточний розрахунок проводиться не пізніше 7 днів після закінчення місяця:

•  Аванс (за першу половину місяця: з 1 по 15 число): має бути виплачений у період з 16 по 22 число поточного місяця.
•  Зарплата (за другу половину місяця): має бути виплачена у період з 1 по 7 число наступного місяця.

Приклади безпечних дат:

• Аванс — 16-те, зарплата — 1-ше число.
• Аванс — 20-те, зарплата — 5-те число.
• Аванс — 22-ге, зарплата — 7-ме число (це граничні дати).

3. Виплата у вихідні та святкові дні

Якщо встановлений день виплати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні (в останній робочий день перед цим).

4. Документальне закріплення

Конкретні дати виплати (наприклад, 20 та 5 числа) обов'язково мають бути прописані в одному з локальних документів підприємства:

•  Колективному договорі;
•  Положенні про оплату праці;
•  Правилах внутрішнього трудового розпорядку;
•  Наказі керівника (якщо немає колдоговору).

Важливо: Не можна вказувати «період» (наприклад, «з 1 по 7 число»), потрібно зафіксувати конкретну дату.

5. Розмір авансу

Розмір авансу має бути не меншим за оплату за фактично відпрацьований час із розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Тобто, якщо працівник відпрацював усі робочі дні з 1 по 15 число, аванс не може бути меншим за 50% його окладу (без урахування премій та доплат, які зазвичай розраховуються за підсумками місяця).

Особливості під час воєнного стану: Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення строків оплати праці, якщо доведе, що це сталося внаслідок ведення бойових дій або інших обставин непереборної сили. Проте це не звільняє від обов'язку виплатити зарплату взагалі — як тільки з'явиться можливість відновити діяльність, усі виплати мають бути здійснені.