Приватний заклад освіти і статус неприбутковості: коли це неможливо

Податковий кодекс України передбачає спеціальний режим для неприбуткових організацій (п. 133.4 ст. 133 ПКУ). Щоб мати статус неприбутковості і не сплачувати податок на прибуток, організація повинна одночасно:

• бути створеною та зареєстрованою відповідно до профільного закону;
• мати в установчих документах:
  • заборону на розподіл доходів (прибутків) між засновниками, членами, працівниками та пов’язаними особами (окрім зарплати та ЄСВ);
  • умову про передачу активів у разі ліквідації іншим неприбутковим організаціям відповідного виду або до бюджету;
• бути внесеною до Реєстру неприбуткових установ та організацій;
• використовувати доходи виключно на утримання організації та реалізацію її мети.

На час воєнного чи надзвичайного стану діють додаткові послаблення (п. 63 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ): частина витрат, формально не пов’язаних з установчою метою, не вважається порушенням, якщо здійснюється на визначені законодавством цілі.

Щодо закладів освіти, їх статус регулює Закон «Про освіту» № 2145-VIII. Заклад освіти може бути:

• бюджетною установою;
• неприбутковим закладом освіти;
• прибутковим закладом освіти,

а за формою власності — державним, комунальним, приватним чи корпоративним. При цьому закон прямо не встановлює, що приватні заклади освіти мають бути лише неприбутковими.

Ключовий момент: господарська діяльність з метою отримання прибутку є підприємництвом (Закон № 4196-IX), а неприбуткова діяльність — це господарська діяльність без мети одержання прибутку.

Тому, якщо приватний заклад освіти:

• надає освітні послуги на платній основі,
• здійснює інші види діяльності, орієнтовані на отримання прибутку,

такий заклад, як правило, не може вважатися неприбутковою організацією.

Окремий ризик — коли «благодійні внески» фізичних осіб фактично є оплатою освітніх послуг під іншою назвою. У такому разі податкові органи можуть розглядати ці надходження як комерційний дохід, а не як безповоротну допомогу, і ставити під сумнів дотримання вимог п. 133.4 ст. 133 ПКУ.

Через це для висновку про відповідність приватного закладу освіти статусу неприбутковості податківці наголошують на необхідності аналізу:

• установчих документів;
• умов надання платних/безоплатних послуг;
• договорів з учнями (або їхніми батьками);
• порядку та підстав отримання «благодійних» платежів.

З урахуванням викладеного, оскільки проведення підприємницької діяльності має на меті одержання прибутку, здійснення навчання у приватному закладі освіти на платній основі суперечить сутності поняття неприбуткової організації.

Коли інформації недостатньо щодо визначення джерел фінансування освітньої діяльності приватного навчального закладу на постійній основі, а також вбачається, що надходження безповоротної фінансової допомоги, добровільних пожертвувань від фізичних осіб у вигляді благодійної допомоги можуть бути спрямовані на покриття витрат із надання освітніх послуг, тобто фактично як оплата таких послуг під виглядом благодійних внесків, тому формування висновку щодо дотримання приватним навчальним закладом вимог п. 133.4 ст. 133 ПКУ при наданні ним освітніх послуг у статусі неприбуткової організації не є можливим.

Кожна ситуація оцінюється індивідуально, але загальна логіка така: якщо мета — заробити на освітніх послугах, неприбутковий статус опиняється під прямою загрозою.