Іноземці на роботі в Україні: коли потрібен дозвіл, а коли – ні?

Роботодавці в Україні можуть залучати до роботи іноземців та осіб без громадянства лише на підставі дозволу, який видають регіональні центри зайнятості. Про це нагадує ст. 42 Закону України «Про зайнятість населення», на яку звертали увагу під час спільної інформаційно‑роз’яснювальної роботи представники Держпраці, Державної міграційної служби та Національної поліції у Запорізькій області.

Дозвіл потрібен кожному роботодавцю

Закон дозволяє застосовувати працю іноземців та осіб без громадянства:

• на різних посадах;
• в одного або декількох роботодавців одночасно (двох і більше).

Важлива умова: кожен роботодавець окремо повинен отримати свій дозвіл на застосування праці конкретного іноземця/особи без громадянства.

Коли дозвіл не потрібен: сумісництво

Є виняток, коли праця іноземців може застосовуватися без окремого дозволу:

• на посадах за сумісництвом в одного роботодавця,
• якщо строк дії трудового договору за сумісництвом не перевищує строку дії дозволу за основним місцем роботи.

Тобто, якщо іноземець має чинний дозвіл у цього ж роботодавця за основною посадою, додаткову посаду за сумісництвом у того ж роботодавця можна оформити без нового дозволу (у межах строку основного дозволу).

Суміщення посад замість тимчасово відсутнього працівника

Ще одна можливість без додаткового дозволу:

• іноземець або особа без громадянства може суміщати роботу на посаді, визначеній дозволом,
• з роботою на посаді тимчасово відсутнього працівника (наприклад, відпустка, лікарняний тощо),

за умови, що:

• таке суміщення триває не більше 60 календарних днів протягом календарного року.

Тобто дозвіл, виданий на основну посаду, дозволяє тимчасово виконувати ще й обов’язки відсутнього працівника без отримання нового дозволу, але в чітко обмежений строк.

Для роботодавців це означає, що:

• будь-яке основне працевлаштування іноземця (і кожна окрема компанія, де він працює) вимагає свого дозволу центру зайнятості;
• без нового дозволу допустимі лише сумісництво в одного роботодавця (у межах строку основного дозволу) та короткострокове суміщення (до 60 днів на рік).