Чи підлягає оподаткуванню військовим збором сума на яку збільшено розмір добових витрат на відрядження понад встановлені норми, на підставі рішення керівництва? Статтею 121 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) встановлено, що працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку із службовими відрядженнями.
Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.
Згідно з п. 16 р. I Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. № 59, добові – це витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв’язку з відрядженням. Цією ж нормою встановлено, що добові витрати не потребують спеціального документального підтвердження.
Суми добових витрат затверджені постановою Кабінету міністрів України «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02.02.2011 р. № 98. Проте норми визначені цією постановою поширюються виключно на державних службовців і працівників підприємств та організацій, які повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів.
Разом з тим, пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) визначено розмір добових, що дозволено включати до складу витрат платника податку на прибуток, а саме: для відряджень у межах території України не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу; для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу.
Водночас, відповідно до п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Кодексу визначено, що об’єктом оподаткування збором є доходи, зокрема, у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Отже, суми добових витрат що включаються до складу витрат платника податку на прибуток підприємств у межах норм передбачених пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Кодексу не є доходами працівників небюджетних підприємств, які направляються у відрядження. Суму їх перевищення слід розглядати як інші (компенсаційні) виплати, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами, і підлягають оподаткуванню військовим збором.
Згідно з ст. 13 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);встановлення гарантій, компенсацій, пільг; умов і охорони праці.
Тобто, підприємства, установи та організації, які не утримуються за рахунок бюджетних коштів можуть встановлювати розмір добових в колективному договорі.
Враховуючи викладене вище, сума на яку збільшено розмір добових витрат на відрядження понад встановлені норми на підставі рішення керівництва підлягає оподаткуванню військовим збором на загальних підставах.
Категорія 132.02 Інформаційно-довідкового ресурсу «ЗІР»