Чи враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування податком на прибуток витрати, пов’язані з перекладом українською мовою документів, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн, у тому числі тих, що підтверджують витрати на відрядження? Відповідно до пункту 138.2 Податкового кодексу України (ПК), витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК.
Платник податку для визначення об’єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Пунктом 44.1 ПК визначено, що для цілей оподаткування платники податку зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні мати такі обов’язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату і місце складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про засади державної мовної політики» від 03.07.2012 №
5029-VI зі змінами та доповненнями (далі — Закон) державна мова — це закріплена законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління та діловодства, установах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, у сферах зв’язку та інформатики тощо. Державною мовою України є українська мова (ч. 1 ст. 6 Закону).
Відповідно до роз’яснень, наданих листом Мінфіну від 13.06.2007 №
31-34000-10/23-3986/4424,
документи, складені іноземною мовою, що є підставою для здійснення записів у бухгалтерському обліку,
повинні мати впорядкований автентичний переклад на українську мову.
При цьому згідно з підпунктом 140.1.7 ПК, витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, є витратами подвійного призначення.
За запитом представника контролюючого органу платник податку забезпечує за власний рахунок переклад підтвердних документів, виданих іноземною мовою. Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс, підкатегорія 102.07.14