Які будуть податкові наслідки для юридичної особи – платника податку на прибуток у разі понесення витрат на придбання ТМЦ та отримання послуг від фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку 1 та 2 груп? Підпунктом 2 п. 291.4 ПКУ встановлено, що фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб та обсяг доходу не перевищує 1 млн. грн., мають право обрати другу групу єдиного податку.
Водночас дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб – підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005). Такі фізичні особи – підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для третьої групи.
Підкреслимо, що чинне законодавство, у тому числі податкове, не містить заборони на вчинення правочину (укладання договору, угоди) між фізичною особою – підприємцем та юридичними особами, іншими суб’єктами господарювання, кінцевими споживачами. Обмеження стосується лише критеріїв перебування на спрощеній системі оподаткування, зокрема, на здійснення підприємцями, що обрали другу групу платників єдиного податку, господарської діяльності з надання послуг, у тому числі побутових, суб’єктам господарювання, що перебувають на загальній системі оподаткування (чи то юридичним, чи фізичним особам).
Такі фізичні особи – підприємці, не порушуючи норм податкового законодавства, можуть здійснювати лише:
– господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню;
– виробництво та/або продаж товарів (будь-яким контрагентам, незалежно від їх податкового статусу);
– діяльність у сфері ресторанного господарства.
Вважаємо, що з контексту понять, які вживаються у ПКУ, обмеження стосуються і підприємців – виконавців робіт та орендодавців. Так, згідно з пп. 14.1.185 ПКУ постачання послуг – будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Що ж стосується підприємців – платників першої групи, то для них законодавець передбачив право на здійснення тільки роздрібного продажу товарів з торговельних місць на ринках та/або провадження господарської діяльності з надання побутових послуг населенню. Перелік таких послуг міститься в п. 291.7 ПКУ.
Наслідком порушення вищезазначених критеріїв є зобов’язання суб’єкта підприємницької діяльності (як першої, так і другої групи платників єдиного податку):
1) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 % (п. 293.4 ПКУ);
2) перейти на загальну систему оподаткування з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності (пп. 5 пп. 298.2.3 ПКУ).
Податкових наслідків для юридичної особи законодавством не передбачено. В Узагальнюючій податковій консультації з питання формування витрат по операціях з фізичними особами – підприємцями, які застосовують спрощену систему оподаткування, затвердженій наказом ДПСУ від 15.02.2012 р. № 121, зазначено: «починаючи з 1 січня 2012 року юридичні особи – платники податку на прибуток при визначенні об'єкта оподаткування можуть включати до складу витрат витрати з придбання товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичних осіб – підприємців, які сплачують єдиний податок незалежно від групи, до якої віднесено фізичну особу – підприємця, за умови, що такі витрати пов'язані з господарською діяльністю платника». Це пов’язано із виключенням із ПКУ пп. 139.1.12, який вводив обмеження на врахування витрат, понесених у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи – підприємця, що сплачує єдиний податок.
Ольга Пономаренко
ТОВ АФ «Профі-Аудит»
Дата підготовки 02.04.2012