Податкова реформа в Україні мала на меті вдосконалення податкової системи та створення сприятливих умов для ведення бізнесу шляхом послаблення фіскального тиску на нього. Серед проблем, які необхідно було вирішити в першу чергу, - відшкодування податку на додану вартість. Ця процедура в Україні завжди була недосконалою і насамперед непрозорою. Однією з новацій Податкового кодексу стало автоматичне відшкодування ПДВ. Його перевагами є скорочення термінів отримання обігових коштів платниками податку та підвищення їх платоспроможності. Безумовно, це прогресивний напрямок, у якому необхідно рухатись і надалі, використовуючи досвід європейських країн, що запровадили в себе такі механізми. Та кількість і жорсткість критеріїв, встановлених для підприємств Податковим кодексом, яким необхідно відповідати одночасно, послаблює оптимістичний настрій.
Так, право на автоматичне відшкодування ПДВ мають суб’єкти підприємницької діяльності, що здійснюють операції, до яких застосовується нульова ставка ПДВ за останні 12 податкових періодів (місяців) і питома вага яких становить не менше 40% загального обсягу поставок. Необхідно сказати, що цей показник був знижений минулорічними змінами до Податкового кодексу, а до цього становив 50%. Загальна сума розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку та податковими зобов’язаннями його контрагентів, не має перевищувати 10% від суми заявленого бюджетного відшкодування. Середня заробітна плата по підприємству має не менше ніж у два з половиною рази перевищувати мінімальну, встановлену законодавством, причому в кожному з останніх чотирьох звітних кварталів. Також необхідно відповідати одному з наступних критеріїв: чисельність працівників платника податку, які перебувають з ним у трудових відносинах протягом останніх чотирьох кварталів, має перевищувати 20 осіб, або залишкова балансова вартість основних фондів на звітну дату, за даними податкового обліку, має перевищувати суму податку, заявлену до відшкодування за попередній рік, або відношення сплаченого податку на прибуток до обсягу отриманих доходів маж бути вищим за середній у галузі. Звичайно, не можна мати податковий борг і бути банкрутом. Необхідно вчасно підтверджувати відомості, що подаються до Єдиного державного реєстру, та бути присутнім за вказаним місцезнаходженням. Розраховувати на скасування зазначених критеріїв суб’єктам підприємницької діяльності не слід, оскільки, судячи з виступів керівництва Державної податкової служби України, вони підлягають лише деякому вдосконаленню.
У разі відповідності платника податків цим критеріям у нього з’являється право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ. На підставі відповідної заяви, поданої до органу Державної податкової служби, здійснюється камеральна перевірка, яка проводиться на протязі 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації. Протягом трьох днів після закінчення перевірки орган державної податкової служби надає висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету.
У разі прийняття рішення про невідповідність зазначеним критеріям платника податків та, як наслідок, відсутності в нього права на автоматичне бюджетне відшкодування контролюючий орган зобов’язаний повідомити такого платника про відповідне рішення та надати йому детальні пояснення і розрахунки за критеріями, які не було дотримано. Це рішення платник податків може оскаржити у встановленому порядку. З 2014 р. терміни проведення камеральних перевірок для платників податку з позитивною податкової історією планують зменшити до п’яти календарних днів.
Перелічені нововведення, звичайно, лише частково вирішують проблеми відшкодування ПДВ. Механізми автоматичного відшкодування поки не знайшли широкого розповсюдження, кількість підприємств, які ними користуються, недостатньо велика. Нещодавно оприлюднена інформація, згідно з якою за підсумками січня 2012 р. зафіксовано найвищі показники відшкодування ПДВ в автоматичному режимі серед підприємств-експортерів. Ну що ж, сподіватимемось, що вдосконалення процедури відшкодування, зменшення його строків підвищить конкурентоспроможність українських товарів на зовнішньому ринку.
Лариса ВРУБЛЕВСЬКА
Правовий тиждень №21-23, 3 липня 2012