Приватний підприємець – платник єдиного податку здійснює роздрібну торгівлю непродовольчими товарами. Чи зобов’язаний такий підприємець встановлювати електронні платіжні системи та в якій кількості? Що означає вираз «багатоемітентна платіжна система»? Чи передбачена відповідальність за недотримання законодавства про застосування електронних платіжних систем? Відповідно до п. 14.19 Закону України від 05.04.2001 р. № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (у редакції, що діє з 18.10.2012 р.) суб'єкти господарювання зобов'язані забезпечувати можливість здійснення держателями електронних платіжних засобів розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням електронних платіжних засобів не менше трьох платіжних систем, однією з яких є багатоемітентна платіжна система, платіжною організацією якої є резидент України.
Вимоги до суб'єктів господарювання щодо приймання електронних платіжних засобів в оплату за продані ними товари (надані послуги) визначає Кабінет Міністрів України.
З 18.10.2012 р. ч. 2 ст. 17 Закону України від 12.05.91 р. № 1023-XII «Про захист прав споживачів» введено заборону у будь-який спосіб обмежувати споживача у використанні ним електронних платіжних засобів,
якщо відповідно до законодавства продавець (виконавець) зобов'язаний приймати їх до сплати. Відповідальність за порушення цієї норми встановлено у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п. 12 ч. 1 ст. 23 цього Закону).
Постановою КМУ від 29.09.2010 р. № 878 «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів» на виконання норм Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що суб'єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг і
які відповідно до закону використовують реєстратори розрахункових операцій, повинні здійснювати приймання спеціальних платіжних засобів під час розрахунків за продані товари, надані послуги (з урахуванням деяких винятків).
У зв’язку із змінами, що відбулися з 18.10.2012 р. у законодавстві у цій сфері, до вищеназваної постанови КМУ також можуть бути внесені деякі корективи.
Однак на даний час чинними законодавчими нормами не передбачено застосування суб’єктами господарювання – платниками єдиного податку реєстраторів розрахункових операцій та, відповідно, платіжних терміналів.
Так, п. 296.10 ПКУ визначено, що платники єдиного податку першої – третьої груп не застосовують реєстратори розрахункових операцій. Аналогічна норма міститься у п. 6 ст. 9 Закону України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»: реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами – підприємцями, які сплачують єдиний податок. Норми цих законодавчих актів суперечать одна одній лише стосовно платників єдиного податку п’ятої групи. Поява цієї групи платників єдиного податку завдячує Закону України від 05.07.2012 р. № 5083-VI (діє з 12.08.2012 р.), тобто норми цього Закону прийняті Верховною Радою пізніше, ніж Закон № 265/95-ВР. Тож скоріш за все, здійснювати розрахунки без застосування РРО ця група платників не має права. Отже, і обов’язок встановлення платіжних пристроїв, зокрема, платіжних терміналів (а не платіжних систем, як зазначено у запитанні), на них таки поширюється.
Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні регулюються Законами України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про поштовий зв’язок», іншими законодавчими актами та нормативно-правовими документами Національного банку України.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» НБУ створює, координує та контролює створення платіжних систем.
Платіжна система – це платіжна організація, учасники платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.
Національний банк України створив та забезпечує функціонування системи міжбанківських розрахунків – Система електронних платежів (СЕП) та системи роздрібних платежів – Національна система масових електронних платежів (НСМЕП).
Порядок діяльності платіжної системи визначається її правилами, встановленими платіжною організацією відповідної платіжної системи. Правила внутрішньодержавної платіжної системи та міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент, мають бути узгоджені платіжною організацією цієї платіжної системи з Національним банком України.
Національна система масових електронних платежів НСМЕП – внутрішньодержавна банківська
багатоемітентна платіжна система масових платежів, в якій розрахунки за товари та послуги, одержання готівки та інші операції здійснюються з використанням спеціальних платіжних засобів за технологією, що розроблена Національним банком України.
Як зазначено вище, суб'єкти господарювання зобов'язані забезпечувати можливість здійснення держателями електронних платіжних засобів розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням електронних платіжних засобів не менше трьох платіжних систем, однією з яких є багатоемітентна платіжна система, платіжною організацією якої є резидент України.
На цей час в Україні діють декілька платіжних систем, правила яких узгоджені Національним банком України. З переліком платіжних систем, що легально діють на території України, можна ознайомитись на сайті НБУ. Зокрема, платіжні системи, створені банками (платіжними організаціями):
ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» – міжнародна платіжна система переказу коштів АВЕРС ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»;
ВАТ КБ «Хрещатик» – внутрішньобанківська система переказу коштів «Гринвіч»;
АБ «БРОКБІЗНЕСБАНК» – внутрішньобанківська система переказу коштів «ШВИДКІ ГРОШІ»;
АКБ «Укрсоцбанк» – внутрішньодержавна система переказу коштів «СОФТ», та інші.
Платіжні системи, які створені небанківськими установами (платіжними організаціями):
ТОВ «Українська платіжна система» – внутрішньодержавна система переказу коштів «Фінансовий світ»;
УДППЗ «Укрпошта» – внутрішньодержавна система переказу коштів «Поштовий переказ», та інші.
З огляду на вищезазначене, суб’єкту господарювання, який зобов’язаний здійснювати розрахунки із застосуванням платіжних пристроїв, має використовувати в роботі такі платіжні пристрої, які б забезпечили переказ коштів мінімум трьома платіжними системами, одна з яких – багатоемітентна платіжна система (НСМЕП).
Ольга Пономаренко
ТОВ АФ «Профі-Аудит»
Дата підготовки 06.12.2012