Від органів податкової міліції на адресу платника податків надійшов запит з вимогою надати документи по взаємовідносинах із контрагентом у рамках кримінальної справи на підставі ст. 40, 41, 93 КПКУ. Чи правомірні вимоги органу податкової міліції? Досить поширеними є випадки, коли на адресу платника податків надходять запити від органу державної податкової служби – податкової інспекції щодо надання документів, які стосуються господарської діяльності такого платника податків. Ненадання таких документів чи аргументованої відповіді на відповідний запит протягом 10 робочих днів є підставою для органу ДПС провести документальну позапланову перевірку такого платника податків, керуючись пп. 78.1.1 ПКУ.
Проте як реагувати платнику податків на аналогічний запит вже органу податкової міліції, у якому вимога надати відповідні документи підкріплена ще й аргументом, що вимагаються вони у рамках конкретної кримінальної справи?
А реагувати на такий запит органу податкової міліції платнику податків досить просто. Річ у тім, що у статтях 159 - 166 КПКУ закріплено інститут тимчасового доступу до речей і документів, яким повинна скористатися посадова особа органу досудового розслідування.
Так, у самому КПКУ немає прямої заборони органам досудового розслідування звертатися до платників податків із відповідними запитами, проте відсутність такої заборони не означає існування зустрічного обов’язку платника податків надавати документи, які у такому запиті вимагаються. Посилаючись на ст. 40 КПКУ, яка встановлює статус слідчого органу досудового розслідування, ст. 41 КПКУ, яка визначає статус оперативних підрозділів органів внутрішніх справ, та на ст. 93 КПКУ, яка регламентує процедуру збору доказів, орган досудового розслідування оперує загальними статтями КПКУ, які платника податку ні до чого, окрім, можливо, надання відповіді не зобов’язують.
У свою чергу, в ч. 1 ст. 159 КПКУ зазначено, що
тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження (тобто органу досудового розслідування) особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи (тобто платником податків), можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та,
у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку). Відповідно до ч. 2 ст. 159 КПКУ тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.
Таким чином, за відсутності бажання платника податків надати на запит органу досудового розслідування відповідні господарські документи, вилучити їх останній може
лише на підставі ухвали слідчого судді. Для отримання такої ухвали представник органу досудового розслідування повинен звернутися до відповідного суду із клопотанням про її отримання. У свою чергу, відповідно до ч. 5 ст. 163 КПКУслідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів,
якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи:
1) перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи;
2) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв’язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні;
3) не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.
Отже, з усього вищевикладеного можна зробити висновок, що з наданням документів органу досудового розслідування, яким є орган податкової міліції, поспішати не потрібно, адже обов’язку надати ці документи у платника податків немає, а орган податкової міліції може їх вилучити (у примусовому порядку), лише пройшовши відповідну процедуру, встановлену КПКУ.
Богдан Дутковський
арбітражний керуючий, адвокат, АФ «Є.С.Аудит»