Постанова Пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 №12 Вищий господарський суд роз’яснив деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна.
Серед них варто виділити такі:
- незалежно від форми власності об’єкта оренди визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами;
- якщо сторони домовилися стосовно усіх істотних умов договору, що підтверджено письмово, та відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним;
- договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи потребує обов’язкового нотаріального посвідчення, однак такого посвідчення не потребує договір, укладений за участю громадянина, який набув статусу суб’єкта підприємницької діяльності;
- право наймодавця на відмову від договору найму (в разі несплати наймачем платежів протягом трьох місяців підряд) не перешкоджає йому звернутись до суду з вимогою розірвати договір, якщо має місце істотне порушення умов договору;
- яким би способом не визначався в договорі оренди (найму) розмір пені за прострочення платежу за відповідним зобов’язанням, стягнута може бути лише пеня, сума якої не перевищує обчислену з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ;
- зміна економічної ситуації та коливання курсу іноземної валюти стосовно національної валюти України є комерційним ризиком сторін договору, а тому ці обставини не можуть вважатися підставами для зміни або розірвання договору оренди (найму) або для невиконання зобов’язань за ним;
- до вимог про відшкодування збитків у зв’язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік.