Кримінальна відповідальність юридичних осіб
Верховна Рада України 23 травня 2013 року ухвалила проект Закону України №2990 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо виконання плану дій щодо лібералізації Європейським союзом візового режиму для України щодо відповідальності юридичних осіб)». Норми закону набудуть чинності 1 вересня 2014 року.
Цей законопроект спрямований на забезпечення виконання рекомендацій Групи держав проти корупції (GRECO), Спеціального Комітету експертів Ради Європи з питань оцінки заходів боротьби з відмиванням коштів (MONEYVAL), а також на вирішення питань про реалізацію низки міжнародних договорів України в частині встановлення відповідальності юридичних осіб, тим самим парламент виконав план дій з візової лібералізації з ЄС в частині реформування антикорупційного законодавства.
Цим законом дозволяється притягати юридичних осіб до відповідальності за тероризм, хабарництво, незаконне збагачення та зловживання впливом.
Варто зазначити, що Кабінет Міністрів України чекає велика робота, оскільки на нього поклали обов’язок у шестимісячний термін привести діюче законодавство України з питань кримінальної відповідальності осіб у відповідність до цього Закону.
Проте, тут і виникає перша проблема: Кабінет Міністрів України зобов’язали кардинально змінити основи Кримінального права України, які десятиліттями будувались нашими вченими та законодавцями. Якщо ми з Вами відкриємо статтю 18 діючого Кримінального кодексу України то побачимо, що суб’єктом злочину, тобто особою, що вчинила злочин може бути «
фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність». Почнемо з того, що змінюється саме суб’єктний склад кримінального правопорушення.
Чинне законодавство однією із головних ознак суб’єкта злочину визначає її осудність. В загальних рисах, осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Юридична особа виходячи зі своєї суті не може усвідомлювати свої дії та керувати ними, створення юридичної особи та її діяльність є наслідком певних дій фізичної особи або декількох фізичних осіб.
Кабінет Міністрів України, змінивши поняття суб’єктів злочину, повинен перейти до зміни іншої не менш важливої базисної норми Кримінального права України, а саме,
поняття злочину. Керуючись статтею 13 Кримінального кодексу України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. І кожного з нас повинне насторожити поняття винності діяння, адже що є виною? Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності. Ми вважаємо за логічне те, що психічним ставленням до певних фактів може володіти лише фізична особа, юридична особа не має фізичних здібностей до цього.
А вина виражається у формі
умислів (прямий та непрямий умисел), що є дуже важливим питанням під час розслідування злочину, призначення покарання. Оскільки юридична особа не має вини, є неможливим визначення умислу, що не дозволить винести законне рішення, правильно провести розслідування. Та ж сама ситуація і з необережністю вчинення злочину, неможливо визначити випадки необережності.
Тож підсумовуючи усе вищесказане, вважаємо за потрібне зазначити, що Кабінет Міністрів України та Верховну Раду України чекає кропітка праця у частині приведення чинного законодавства України у відповідність до вищезазначеного Закону. На нашу думку, таку роботу необхідно провести з максимальною ретельністю та обережністю, оскільки потрібно буде максимально уникнути можливих колізій, існування яких унеможливить законне регулювання кримінальних правовідносин за участю юридичних осіб.