Підготовлено експертами Компанії «Дінай», www.dinai.com Автор: Тарас Шарий Знаючи нормативні прогалини в ст. 39 ПКУ, ми звернулися в податкову за роз’ясненнями зі спірних питань. З отриманою відповіддю та коментарями до неї ми раді поділитися з нашими читачами. Виділимо головне:
1) при обчисленні об'єкта оподаткування
дохід від продажу товарів (робіт, послуг) фізичним особам визначається із договірної ціни товарів (робіт, послуг),
але не меншої за звичайну ціну, що діяла на дату продажу. Як і прогнозувала більшість експертів, податкова не взяла до уваги пп. "в" п. 39.1 ПКУ, який виключає необхідність застосування звичайних цін в операціях з фізособами-непідприємцями.
Якщо не дотримуватися рекомендацій податківців, то це може стати причиною донарахування податкових зобов’язань за результатами перевірок. Однак суди мають обов’язково врахувати (якщо ви вирішите не сплачувати донараховані податкові зобов’язання), що згідно з п. 56.21 ПКУ спірні моменти вирішуються на користь платників податків;
2) застосування того чи іншого метода визначення звичайної ціни здійснюється в їх
установленій послідовності, а саме: якщо звичайна ціна не може бути визначена за методом "порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу)", то може бути застосований наступний метод з переліку в пп. 39.2 ПКУ - метод "ціни перепродажу" і так далі.
Цей висновок автори листа зробили на основі п. 3 Порядку укладення та виконання договорів про ціноутворення для цілей оподаткування, затвердженого постановою KMУ N 787 від 22.08.2012 р. Ним передбачено, що звичайна ціна товарів (робіт, послуг) визначається шляхом застосування одного
з методів, передбачених п. 39.2 ПКУ в установленій послідовності, за умови, що кожний наступний метод застосовується у разі, коли така ціна не може бути визначена за попереднім методом. Але тут потрібно уточнити, що згаданий порядок регулює механізм укладення та виконання договорів про ціноутворення для цілей оподаткування
між великим платником податків та ДПС. Однак, взявши до уваги принцип податкового законодавства: "
рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації", контролери вирішили, що інші підприємства мають застосовувати методи визначення звичайної ціни теж "
в установленій послідовності". Хоча сам ПКУ пише, що визначення звичайної ціни здійснюється за одним з методів, вказаних у п. 39.2 ПКУ.
Отже, у більшості випадків звичайна ціна визначатиметься за методом аналогів продажу (можна назвати його першим або головним). У цьому разі такі методи визначення звичайних цін, як "розподілення прибутку" та "чистого прибутку" залишаться просто нікому не зрозумілими фразами в ПКУ.
_______________
Лист Державної податкової служби у м. Києві N 1131/10/06-4-08 від 18.06.2013 р. Відтворення матеріалу у будь-якій формі повністю або частково можливо лише з письмового дозволу Компанії "Дінай"