Після звільнення з місця роботи працівник деякий час продовжував використовувати мобільний телефон та номер стільникового зв’язку, які йому було надано підприємством, що призвело до накопичення великої суми заборгованості за цим номером. Підприємством прийнято рішення про компенсацію працівником суми заборгованості. Зрозуміло, що в суму такої заборгованості вже включено ПДВ та збір до ПФУ оператором.
Чи повинно підприємство нараховувати ще зі своєї сторони ПДВ та збір до ПФУ, збільшуючи суму заборгованості? З практики застосування термінів, слів та сполучень у юриспруденції, компенсація (в перекладі з латини – винагорода) – це відшкодування за будь-що.
Об’єктом оподаткування ПДВ, згідно з п. 185.1 ПКУ, є операції з постачання товарів/послуг.
Постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару (пп. 14.1.191 ПКУ).
Постачання послуг – будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (пп. 14.1.185 ПКУ).
Отже, за своєю правовою природою компенсація – це операція з продажу будь-чого, а відтак будь-яка компенсація є операцією, що підлягає оподаткуванню ПДВ. Такої думки завжди дотримувались фахівці податкової служби не тільки в період дії норм ПКУ, а ще й в період дії норм Закону про ПДВ (див., наприклад, листи ДПСУ від 11.12.2012 р. № 6891/0/61-12/15-3115 та від 15.11.2012 р. № 4967/0/51-12/15-3416).
Таким чином, якщо колишній працівник підприємства буде компенсувати вартість послуг стільникового зв’язку, то таку операцію необхідно буде проводити в обліку як операцію з постачання послуг з відповідним нарахуванням податкових зобов’язань. Згідно з п. 188.1 ПКУ
база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). Тобто
сума збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку не включається до бази оподаткування ПДВ.
Згідно з п. 10 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.97 р. № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації, фізичні особи, які користуються послугами стільникового рухомого зв'язку, а також оператори цього зв'язку, які надають свої послуги безоплатно. Об'єктом оподаткування збором з послуг стільникового рухомого зв'язку є вартість будь-яких послуг стільникового рухомого зв'язку, сплачена споживачами цих послуг оператору, що їх надає (п. 9 ст. 2 цього Закону).
Зобов'язання щодо утримання та перерахування збору на рахунки органів Пенсійного фонду України покладено виключно на операторів стільникового зв'язку (лист ПФУ від 24.07.2001 р. № 04/3600).
Фахівці податкової служби на питання, у кого збір з послуг стільникового зв’язку не включається в базу оподаткування (виключно у оператора стільникового зв’язку чи у будь-якої іншої особи, яка перепродає такі послуги), прямої відповіді не надавали. Але, наприклад, на сторінках журналу «Вісник податкової служби України» за листопад 2011 р. № 42 при розгляді питання щодо оподаткування операцій з оптової торгівлі картками операторів стільникового зв'язку зазначено, що збір на пенсійне страхування не включається в базу оподаткування ні у оператора, ні у платника податку, який здійснює оптову торгівлю мобільними картками. Таким чином, можна дійти висновку, що збір на пенсійне страхування з послуг стільникового зв’язку при розрахунках сум компенсації вартості таких послуг не повинен включатися в базу оподаткування. Однак з метою уникнення непорозумінь під час проведення перевірок рекомендуємо звернутися до органів ДПС за індивідуальним роз’ясненням з цього питання.
Ганна Довбиш
ТОВ АФ «Профі-Аудит»
Дата підготовки 02.07.2013