Обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, простіше кажучи автоцивілка, здійснюється на підставі Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV. Тому кожен представник бізнесу, який має у володінні (або в оренді) автотранспорт, повинен застрахувати його. Як відобразити в податковому обліку понесені витрати за полісами автоцивілки?
Податковий облік страхових витрат регулює пп. 140.1.6 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ), у якому йдеться про те, що до податкових витрат можна віднести будь-які витрати зі страхування цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів (далі – ТЗ), котрі перебувають у складі основних засобів (далі – ОЗ) платника податку, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору.
Отже, робимо висновок, що до податкових витрат можна віднести затрати на автоцивілку. Та може виникнути питання: а чи можна придбати поліс для орендованих (в іншого підприємства, підприємця, керівника та ін.) ТЗ та віднести такі затрати до податкових?
У пп. 140.1.6 ПКУ прописано, що до податкових витрат можна включити витрати на страхування цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією ТЗ, які обліковуються у складі ОЗ платника податків. Але орендований автомобіль не належить до ОЗ у підприємства-орендаря. Якщо авто орендовано в підприємства, то на період оренди воно і далі обліковується як ОЗ в орендодавця.
Ще за часів Закону про прибуток податківці стверджували, що в цьому разі орендар не має права на витрати на автоцивільне страхування. Та все-таки страхування цивільної відповідальності є обов'язковим, навіть якщо автівку експлуатує орендар. До того ж за керування автотранспортом без автоцивілки передбачена адмінвідповідальність (див. ст. 126 Кодексу про адміністративні правопорушення України).
Аргументом на користь податкових витрат на страхування за орендованим авто може бути й те, що в пп. 140.1.6 ПКУ передбачена можливість віднесення до податкових витрат на страхування інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності. Витрати на автоцивілку орендованих ТЗ можуть вписатись у цю норму, адже їх експлуатація пов'язана з веденням госпдіяльності та з ризиком ДТП чи стягненням адмінштрафу за відсутність полісу страхування.
Отже, на нашу думку, витрати на автоцивільне страхування орендованих авто все ж мають потрапити до податкових витрат орендаря. Хоча додатково платник податків може звернутися за індивідуальною податковою консультацією до своєї податкової. До яких же саме податкових витрат можуть бути віднесені суми, сплачені за автоцивілку, залежить від того, з якою метою використовується ТЗ. Так, ці витрати можуть потрапити до:
- собівартості виготовленої та реалізованої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) – якщо йдеться про автомобіль, який використовують для виробничих та загальновиробничих цілей;
- адмінвитрат – якщо ТЗ експлуатують в адміністративних цілях;
- витрат на збут – якщо автотранспорт використовують для доставки продукції покупцям;
- інших витрат операційної або звичайної діяльності – якщо автівкою користуються в інших випадках, ніж наведені вище.
Затрати на автоцивілку, які потрапляють до податкової собівартості реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг), треба показати в податковому обліку в періоді визнання доходу від їх реалізації (п. 138.4 ПКУ). А от в інших випадках витрати на страхування показують у звітному періоді, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухобліку (п. 138.5 ПКУ). А отже, як ми зазначали вище, якщо страхові внески сплачуються не щомісяця, а раз на рік наперед, то вони згідно з п. 7 П(С)БО 16 визнаються витратами майбутнього періоду і списуються поступово у періоді (місяці), за який їх було сплачено.