Непоодинокі випадки, коли орендарі земельних ділянок державної та комунальної власності укладають договори оренди з іншими суб’єктами господарювання. На кого у такому випадку покладається обов’язок сплачувати орендну плату та подавати податкову звітність?
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (далі – ЗКУ) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень або за результатами аукціону.
Статтею 93 ЗКУ встановлено, що орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда). Згідно зі ст.126 ЗКУ документами, що посвідчують право на земельну ділянку, є:
• право власності на земельну ділянку, що посвідчується державним актом;
• право постійного користування земельною ділянкою, що посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою;
• право оренди земельної ділянки, що посвідчується договором оренди землі.
Відповідно до пп. 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (далі – ПКУ) плата за землю − це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Згідно з пп. 14.1.136 ст. 14 ПКУ орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності − обов’язковий платіж, що його орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПКУ підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір її оренди. Пунктом 288.2, 288.3 ст. 288 ПКУ визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об’єктом оподаткування − земельна ділянка, надана в оренду. Згідно зі ст. 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.
Якщо протягом одного місяця орендодавець не надсилає письмового повідомлення стосовно своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана у суборенду. Умови договору суборенди повинні обмежуватися договором оренди земельної ділянки та не суперечити йому. Відповідно до п. 288.6 ст. 288 ПКУ плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.
Форма Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) затверджена наказом ДПАУ від 24.12.10 р. №1015. Оскільки плата за землю справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та платником орендної плати є орендар земельної ділянки, то юрособа (фізособа-підприємець), що орендує земельну ділянку й уклала договір суборенди, сплачує орендну плату за зазначену земельну ділянку та подає відповідному територіальному органу Міністерства доходів та зборів за місцезнаходженням такої земельної ділянки податкову декларацію з плати за землю.