Аренда жилья: фонд оплаты или дополнительное благо

03.11.13

   Останнім часом серед компаній непоодинокими стали випадки забезпечення тимчасовим житлом своїх найманих працівників. Найбільш поширений з них – це оплата проживання для працівника-нерезидента, якого запрошено як цінного висококваліфікованого спеціаліста на певний термін, протягом якого компанія зобов’язана забезпечити його облаштування в країні перебування. Переважно такі працівники переїжджають разом зі своєю родиною, що передбачає немалі витрати для роботодавця.
   
   В інтересах будь-якого керівництва мінімізувати витрати компанії, то ж давайте розглянемо податкові наслідки з єдиного внеску витрат на проживання працівників-нерезидентів.
   
   На практиці орендарем житла може виступати як підприємство, так і сам працівник. В першому випадку підприємство сплачує орендну плату за проживання свого найманого працівника згідно договору оренди житла, який укладено між юридичною особою. В другому випадку підприємство компенсує працівнику витрати на оренду житла, які понесені ним на підставі договору, укладеного між працівником та орендодавцем.
   
   Розглянемо податкові наслідки нарахування та утримання ЄСВ щодо сум, сплачених у той чи інший спосіб за оренду житла для працівника.
   
   Відповідно до Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» базою нарахування єдиного внеску є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
   
   Традиційно в питаннях, пов’язаних з оплатою праці, контролюючі органи роз’яснюючи певні норми законодавства звертаються до Закону України від 24.03.95 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон № 108), Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5 (далі – Інструкція № 5), що розкриває структуру заробітної плати та інших нормативних актів.
   
   На сьогодні адміністрування єдиного внеску здійснює Міністерство доходів та зборів. На думку МЗД з Єдиної бази податкових знань, ЄСВ нараховується підприємством на витрати, понесені ним у зв’язку з оплатою найманого житла працівникам. Висновок податкового органу базується на положеннях Інструкції № 5.
   
   Хочемо звернути увагу, що Інструкція № 5 (пп.1.1 розділ І Інструкції № 5) не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Проте, не звертаючи уваги на заборону Державного комітету статистики України, і Пенсійний Фонд свого часу, і МДЗ сьогодні, відповідаючи на питання платників податків, ґрунтують свої висновки на положеннях Інструкції № 5.
   
   В той же час, податкові органи неодноразово висловлювали думку про те, що вартість або компенсація використання житла відноситься до додаткового блага (п. 164.2.17 ПКУ) та не включається до складу витрат, оскільки ці витрати, які не є заробітною платою та не пов’язані з виконанням обов’язків трудового найму (п. 14.1.47 ПКУ).
   
   Потрібно МДЗ все ж таки визначитись: то чи є вартість використання житла додатковим благом, чи ні? Якщо є додатковим благом, тоді не є базою нарахування ЄСВ, оскільки не є заробітною платою. Якщо не є додатковим благом, тоді є складовою фонду оплати праці і платники податків мають право на витрати (п. 142 ПКУ). Як бачимо, чіткої позиції на сьогодні податкові органи не мають. А що ж робити платникам податків?
   
   Повернемося до Закону 2464, який серед іншого визначає умови та порядок нарахування і сплати єдиного внеску, а саме до його частини сьомої статті, якою передбачено, що Перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України. Постановою КМУ від 22.12.2010 р. № 1170 затверджено перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – Перелік № 1170). Оплату вартості проживання працівника до Переліку № 1170 не включено, що говорить про необхідність нарахування та утримання з цієї суми єдиного внеску в межах максимальної величини бази його нарахування.
   
   Враховуючи викладене вище, на нашу думку, суми компенсації вартості оренди житла або суми оплати орендної плати за житло є виплатами, які підлягають нарахуванню та утриманню ЄСВ. Разом з тим, ми вважаємо, що платники податків мають право віднести їх до складу витрат при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток.