Подтверждение реальности хозяйственных операций: позиция суда

12.11.13

   Підготовлено експертами Компанії «Дінай», www.dinai.com
   
   Автор: Анна Скуміна
   
   Суди продовжують приймати рішення на користь платників податків у справах, що стосуються нікчемності (недійсності) угод.
   
   Так, розглянувши в касаційному порядку справу за позовом Акціонерного товариства до ДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень, Вищий адміністративний суд України звернув увагу на таке.
   
   1. Первинні документи. Вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання товарно-транспортних накладних на підтвердження віднесення витрат до складу валових. Відсутність ТТН є порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, яке не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства та не впливає на формування податкового кредиту та звітності, а є лише підставою для притягнення відповідної особи до відповідальності.
   
   Отже, за умови надання підприємством всіх необхідних документів бухгалтерського та податкового обліку (зокрема, зареєстровані податкові накладні, акти приймання-здачі виконаних робіт, рахунки, прибуткові ордери, акти прийому-здачі ТМЦ, подорожні листи тощо), які підтверджують його право на податковий кредит, ненадання лише документів на підтвердження факту транспортування товару не може бути підтвердженням нікчемності укладеного правочину.
   
   2. Виробничі, складські приміщення. Відсутність інформації про складські приміщення та виробничі потужності не є достатнім свідченням неможливості виконання договорів, оскільки одні лише ці відомості не є достатнім доказом відсутності чи наявності будь-яких видів майна у суб'єкта господарювання.
   
   3. Контрагенти. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагента, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
   
   4. Наявність умислу. Як ми неодноразово зазначали раніше, для визнання правочину недійсним обов'язково має бути встановлено існування умислу хоча б у однієї сторони правочину на порушення інтересів держави та суспільства при укладенні угоди (тобто умислу на ухилення від сплати податків або безпідставне одержання бюджетного відшкодування з ПДВ тощо).
   
   5. Права податкових органів. Навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.
   
   Жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків у податкових деклараціях.
   ----------------------
   
   Ухвала Вищого адміністративного суду України N К/800/45872/13 від 16.10.2013 р.
   
   Відтворення матеріалу у будь-якій формі повністю або частково можливо лише з письмового дозволу Компанії "Дінай"