Ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 № 2а-5896/12/1470
Суд апеляційної інстанції не погодився з доводами податкового органу, що підставою для припинення юридичної особи є здійснення діяльності, що суперечить установчим документам, оскільки така діяльність не направлена на одержання прибутку. Відповідна позиція контролерів, на думку суду, є надуманою та грунтується на хибному тлумаченні змісту норм, якими врегульовано спірні правовідносини.
Так, відповідно до статті 3 Господарського кодексу України (ГК), під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
При цьому відповідно до частини 4 статті 12 ГК обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприємництво, встановлюються Конституцією України та законом.
Згідно зі статтею 42 ГК підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до статті 142 ГК, прибуток (доход) суб’єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб’єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Тобто одержання прибутку — не обов’язок, а саме мета підприємницької діяльності.
Тому відсутність прибутку у підприємства за певний період є лише недосягненням ним за цей період мети діяльності — одержання прибутку і не може бути доказом провадження діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.
І законодавством не передбачено такої підстави для припинення юридичної особи як відсутність прибутку за результатами її господарської діяльності.
Зокрема, частиною 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV передбачені вичерпні підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язано з банкрутством юридичної особи, а саме:
• визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;
• провадження діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;
• неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;
• наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним місцезнаходженням.