Некоторые вопросы валютного законодательства

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
   
   ЛИСТ
   
   від 08.10.2003 р. N 15657/7/23-5317
   
   Державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі
   
   Щодо надання роз'яснення з окремих питань валютного законодавства

   
   У зв'язку із численними запитами, які надходять на адресу Державної податкової адміністрації України з окремих питань валютного законодавства, Державна податкова адміністрація України надає наступні роз'яснення.
   
   1. Щодо правомірності застосування фінансових санкцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності у разі, якщо резидент України звернувся з позовною заявою до третейського суду.
   
   Законом України від 23.09.94 N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон) встановлено порядок розрахунків в іноземній валюті при здійсненні експортно-імпортних операцій та відповідальність за недотримання термінів розрахунків визначено.
   
   Згідно зі статтею 4 Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
   
   У разі прийняття судом або арбітражним судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
   
   У разі прийняття судом або арбітражним судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом або арбітражним судом.
   
   Статтею 4 Закону наведено судові органи, рішення яких є підставою для зупинення нарахування пені за порушення термінів, передбачених статтями 1 та 2 цього Закону, і в переліку зазначених у цій статті судових органів третейські суди відсутні.
   
   Відповідно до статті 18 Закону України від 07.02.2002 N 3018-III "Про судоустрій в Україні" систему судів загальної юрисдикції складають місцеві суди, апеляційні суди, Апеляційний суд України, Касаційний суд України, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України.
   
   Враховуючи викладене, третейські суди не входять у систему судів загальної юрисдикції, а також у систему господарських судів, тому поширювати поняття "суд" на третейські суди законодавчих підстав немає.
   
   Також, Вищий арбітражний суд України своїм листом від 01.08.2000 N 01-8/383 зазначає, що перелік названих у статті 4 Закону судових органів та арбітражів (третейських судів) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
   
   Таким чином, враховуючи те, що третейський суд не відноситься до жодного із зазначених у статті 4 Закону судових органів, то прийняття ним рішення про задоволення позову резидента не є підставою для зупинення нарахування пені за порушення термінів, передбачених статтями 1 та 2 цього Закону.
   
   2. Стосовно визначення моменту прийняття позовної заяви судом або Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України, пов'язаних із застосуванням статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".
   
   Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 N 185/94-ВР (далі - Закон) підставою для зупинення передбачених статтями 1 і 2 Закону термінів є прийняття зазначеної у ньому позовної заяви судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.
   
   Відповідно до статті 61 Господарського процесуального кодексу (далі - Кодекс) України питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею. Згідно зі статтею 64 Кодексу суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.
   
   Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (далі - "Арбітражний суд") є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно з Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 24 лютого 1994 року, Положенням про Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТПП України і Регламентом міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - Регламент).
   
   Згідно з пунктом 5.1 Регламенту, затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 25.08.94, протокол N 107 (3), провадження у справі порушується поданням належно оформленої позовної заяви до Арбітражного суду.
   Днем подання позову до Арбітражного суду вважається день його вручення Арбітражному суду, в разі відправлення поштою - дата штемпеля на конверті поштового відомства місця відправлення.
   
   При цьому, відповідно до пункту 5.4 Регламенту, одержавши позовну заяву, відповідальний секретар надсилає позивачу Регламент, Рекомендаційний список арбітрів та повідомляє суму арбітражного збору, який позивач має сплатити на рахунок Торгово-промислової палати України.
   
   Якщо очевидно, що Арбітражний суд не компетентний розглядати справу, він відмовляє у прийнятті позовної заяви і повертає її позивачу протягом 10 днів.
   
   Після одержання належно оформленої позовної заяви відповідальний секретар Арбітражного суду протягом десяти днів повідомляє про це відповідача і надсилає йому копії позовної заяви та доданих до неї документів, а також Регламент і Рекомендаційний список арбітрів.
   
   Крім того, невиконання позивачем вимоги про представлення доказів про сплату арбітражного збору в 30-денний строк після одержання повідомлення є підставою для припинення арбітражного розгляду (5.6).
   
   Згідно з пунктом 1.6 Регламенту питання про компетенцію Арбітражного суду в кожній конкретній справі вирішує голова Арбітражного суду.
   
   Виходячи з викладеного, подання позовної заяви резидента ще не означає, що справу обов'язково буде прийнято у провадження та крім того, терміни "подання" та "прийняття" не є тотожними поняттями.
   
   Враховуючи викладене, датою зупинення термінів, передбачених статтею 1 і 2 Закону, у разі подання підприємством позову про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом законодавчо встановлених термінів, до господарського суду - є винесення суддею ухвали про порушення провадження у справі, до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України - є прийняття Головою арбітражного суду постанови про прийняття справи до провадження.
   
   3. Щодо порядку підтвердження здійснення імпортної частини товарообмінної (бартерної) операції у зовнішньоекономічній сфері.
   
   Порядок здійснення товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності регулюється Законом України від 23.12.98 N 351-XIV "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" (далі - Закон), яким передбачено відповідальність за порушення його норм та визначено повноваження і функції державних органів під час здійснення контролю за проведенням таких операцій.
   
   Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону товари, що імпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню на митну територію України у строки, зазначені в такому договорі, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (дати оформлення вантажної митної декларації на експорт) товарів, що фактично експортовані за бартерним договором, а в разі експорту за бартерним договором робіт і послуг - з дати підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.
   
   Датою ввезення товарів за бартерним договором на митну територію України вважається дата їх митного оформлення (дата оформлення вантажної митної декларації на імпорт), а в разі імпорту за бартерним договором робіт або послуг - дата підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.
   
   Згідно з пунктом 1 статті 3 Закону, порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України передбачених частиною першою - третьою статті 2 Закону строків ввезення товарів (виконання робіт, надання послуг), що імпортуються за бартерним договором, тягне за собою згідно зі статтею 3 Закону стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка вартості неодержаних товарів (робіт, послуг), що імпортуються за бартерним договором.
   
   Положенням про вантажну митну декларацію (ВМД), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 N 574, передбачено, що вантажна митна декларація вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, який здійснив митне оформлення товару.
   
   Оформлена ВМД засвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим і підтверджує права та обов'язки зазначених у вантажній митній декларації осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.
   
   Враховуючи те, що відповідно до Закону датою ввезення товарів за бартерним договором вважається дата оформлення ВМД на імпорт, а імпорт це митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень, то підтвердженням здійснення товарообмінної (бартерної) операції у зовнішньоекономічній сфері є належним чином оформлена ВМД типу ІМ-40 (митний режим випуску у вільний обіг).
   
   4. Щодо порядку нарахування пені за порушення термінів розрахунків у зовнішньоекономічній сфері у разі недоотримання валютної виручки за експорт продукції, зменшеної на суму уцінки експортованого товару.
   
   Порядок здійснення розрахунків резидентами України регулюється Законом України від 23.09.94 N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон) та установлено порядок розрахунків в іноземній валюті при здійсненні експортно-імпортних операцій та відповідальність за недотримання термінів розрахунків.
   
   Статтею 1 Закону передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.
   
   Згідно зі статтею 4 Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
   
   Пунктом 2.3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженого постановою Правління НБУ від 24.03.99 N 136, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.05.99 за N 338/3631, також передбачено зняття банком експортної операції резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією (або її частини - у разі здійснення обов'язкового продажу) на поточний рахунок останнього.
   
   При цьому слід зазначити, що розмір виручки резидента у іноземній валюті визначається виходячи з умов договору та відображеної вартості експортованих товарів, робіт (послуг) в первинних документах, які засвідчують фактичне виконання зовнішньоекономічної операції. Тобто надходження в установлений термін валютної виручки не в повному обсязі, передбаченому в контракті, а зменшеному на суму уцінки продукції не звільняє резидента України від відповідальності, передбаченої статтею 4 зазначеного Закону.
   
   Враховуючи викладене, виручка українського підприємства за експортовану ним продукцію підлягає зарахуванню на його рахунок в уповноваженому банку у строки виплати заборгованості, зазначеної в контракті, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, або з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.
   
   5. Щодо відповідальності суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності за подання даних, які містяться у V розділі Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами.
   
   Декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за формою Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 25.12.95 N 207.
   
   У розділах II - III зазначеної Декларації відображаються валютні кошти та товари, що знаходяться за межами України з порушенням термінів розрахунків, встановлених статтями 1 і 2 Закону України від 23.09.94 N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".
   
   Розділ V Декларації, в якому відображаються дані про проведені поточні операції у сфері зовнішньоекономічної діяльності, зокрема і про валютні кошти та товари, повернуті з порушенням законодавчо встановлених термінів, носить лише інформаційний характер.
   
   Отже, враховуючи те, що в розділі V Декларації міститься інформація про валютні цінності, які повернуті на Україну, то згідно з пунктом 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 N 49, неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій.
   
   Заступник Голови ДПА України
   Ю. Гриб