Относительно полной материальной ответственности и совмещении профессий

   
   
   На лист Департамент правового забезпечення в межах своєї компетенції повідомляє наступне.
   
   Відповідно до статті 131 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) письмові договори про повну матеріальну відповідальність можуть укладатися підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли 18-річного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.
   
   Перелік посад і робіт з працівниками (що досягли 18-річного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей (далі - Перелік), затверджений постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28.12.77 р. N 447/24 і діє на території України відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.91 р. N 1545 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР".
   
   Відповідно до зазначеної вище статті договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність може укладатися за наявності одночасно двох умов: 1) наявність посади, яку працівник займає, або роботи, яки він виконує, містяться в Переліку; 2) виконання обов'язків згідно з посадою, виконання роботи згідно професії має бути безпосередньо пов'язане із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва довірених працівникам цінностей. Тому наявність посади або роботи в Переліку не дає підстави для укладення договору про повну матеріальну відповідальність, якщо у змісті трудової функції працівника відсутні перелічені обов'язки.
   
   Згідно з "Загальним положенням" Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, що містяться у Випуску 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності", затвердженому наказом Мінпраці від 29.12.2004 р. N 336, конкретний перелік посадових (робочих) обов'язків визначається посадовими (робочоми) інструкціями працівників усіх категорій, які розробляють і затверджують на основі типової кваліфікаційної характеристики роботодавці, враховуючи конкретні завдання та обов'язки, функції, права, відповідальність працівників цих груп та особливості штатного розпису підприємства, установи, організації.
   
   Тобто зміст трудової функції працівника визначається розділом "Завдання та обов'язки" посадової (робочої) інструкції.
   
   Виходячи з викладеного зазначений Перелік не передбачає укладення договору про матеріальну відповідальність з бухгалтером.
   
   Однак слід зазначити, якщо для бухгалтера в установленому порядку (відповідно до робочої інструкції, наказу, розпорядженню) передбачається розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт видами робіт, пов'язаними зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва довірених працівникам цінностей, то з ним може бути укладено договір, відповідно до якого працівник несе матеріальну відповідальність.
   
   Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.91 р. N 1545 "Про порядок тимчасової дії на території України деяких актів законодавства Союзу РСР", яким встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, не врегульованих законодавством України, за умови що вони не суперечать Конституції і законам України.
   
   На цій підставі Постанова Ради Міністрів СРСР "Про порядок і умови суміщення професій (посад)" та Інструкція Держкомпраці, Мінфіну СРСР ВЦРПС щодо застосування Постанови Ради Міністрів СРСР від 4 грудня 1981 р. N 1145 "Про порядок і умови суміщення професій (посад)" продовжують діяти в частині тих пунктів, які містять загальні норми і принципи даної форми роботи працівників: визначення понять суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування, виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.
   
   Суміщення професій (посад) - це виконання працівником поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) у межах робочого часу за основною роботою на тому ж підприємстві.
   
   Основною умовою, при якої може бути встановлена доплата за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт, є наявність вакантної посади в штатному розписі підприємства. За відсутності вакансії встановити доплату за розширення зони обслуговування неможливо, оскільки немає ні відповідних тарифних ставок і окладів, ні економії, розрахованої за ставками (окладами).
   
   Таким чином, підприємства госпрозрахункової сфери самостійно вирішують питання покладення на працівників підприємства виконання поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткового обсягу робіт і встановлення доплат за суміщення професій.
   
   Додатково інформуємо, що на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 09.11.2005 р. N 58725/1/1-05 у Міністерстві праці та соціальної політики України розглядалося питання щодо визначення Переліку посад працівників, які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.
   
   Проектом Трудового кодексу України (реєстр. N 2902 від 22.04.2013 р.) передбачено, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність можуть укладатися з працівниками, які виконують роботи, безпосередньо пов'язані з отриманням матеріальних цінностей. Характер таких робіт буде визначатися Державним класифікатором України ДК 003:2005 "Класифікатор професій" та Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників. Оскільки у проекті Трудового кодексу України вищевказані норми є нормами прямої дії і не передбачають видання підзаконного акту, немає необхідності в розробці відповідного переліку посад і робіт.
   
   Звертаємо увагу на те, що листи міністерства не є нормативно-правовими актами, вони мають роз'яснювальний, інформаційний характер і не встановлюють правових норм.
   
   Директор Департаменту
   правового забезпечення
   

В. Шило