Об уплате земельного налога плательщиком единого налога

   
   
   Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві розглянуло лист « » щодо плати за землю та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.
   
   Основним законодавчим актом, що регулює земельні відносини в Україні є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі — Земельний кодекс), а справляння плати за землю здійснюється відповідно до розділу XII Місцеві податки і збори Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі — Податковий кодекс).
   
   Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю с земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
   
   Згідно із ст. 269 Податкового кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
   
   Статтею 270 Податкового кодексу визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
   
   Поряд з цим, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої — третьої груп для провадження господарської діяльності (п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу).
   
   Пунктом 287.1 ст. 287 Податкового кодексу визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
   
   Згідно з п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки» на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
   
   Відповідно до п. 287.8 ст. 287 власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
   
   Згідно даних місцевого земельною кадастру правовстановлюючі документи на земельну ділянку (власність, користування, договір оренди землі) за адресою ТОВ «... не оформлено.
   
   Враховуючи вищезазначене, для оформлення правовстановлюючих документів на землю, ТОВ «...» необхідно звернутися до відповідних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин.
   
   Крім цього, п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу визначено, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Податкового кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час поданні уточнюючого розрахунку.
   
   Слід зазначити, що ст. 36 Податкового кодексу встановлено, що платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати відповідність проведення ними операцій.
   
   Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог Податкового кодексу.
   
   Додатково повідомляємо, що згідно ст. 52 Податкового кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
   
   
   Заступник начальника

Е.М. Пруднікова