Екоподаток при розміщенні відходів, які продаються як товар або використовуються у власному виробництві, у т.ч. металобрухт

Чи є СГ платниками екологічного податку за розміщення відходів, які утворилися у процесі їх діяльності та продаються як товар або використовуються у власному виробництві, у т.ч. металобрухт?

Відповідно до п.п. 240.1.3 ПКУ платниками податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання).

Об’єктом та базою оподаткування екологічним податком є, зокрема, обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання (п. 242.1 ПКУ).

Кодексом визначено, що розміщення відходів − постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів (п.п. 14.1.223 ПКУ).

При цьому ПКУ передбачено звільнення від оподаткування Податком суб’єктів, які розміщують відходи, що утворилися від їх господарської діяльності на власних територіях (об’єктах) виключно відходи як вторинну сировину (п. 240.5 ПКУ).

У разі виникнення відходів, клас небезпеки яких вимагає відповідності ліцензійним умовам до спеціалізованих підприємств, суб’єкти можуть бути звільнені від справляння Податку на підставі договорів, що укладені із суб’єктами, які мають необхідні дозвільні документи.

Разом з тим, для забезпечення вимог п. 240.5 ПКУ, суб’єктам необхідно облаштувати спеціально відведені місця для тимчасового розміщення відходів та запровадити належний облік відходів різних класів небезпечності для виконання договірних зобов’язань із спеціалізованими підприємствами із утилізації або розміщення (захоронення) відходів.

Терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (п. 5.3 ПКУ).

Законом України від 20.06.2022 р. № 2320-IX «Про управління відходами» (далі – Закон № 2320-IX) відходи визначені як будь-які речовини, матеріали і предмети, яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися.

При цьому Закон № 2320-IX не поширюється на відносини, що виникають у процесі здійснення операцій з металобрухтом (ст. 2 Закону України від 05.05.1999 р. № 619-XIV  «Про металобрухт» (далі – Закон № 619-XIV).

Операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами. 

Діяльність, пов’язана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою, провадиться в порядку, встановленому законодавством.

Суб’єкти господарювання, які здійснюють операції з металобрухтом, ведуть бухгалтерський та оперативний облік операцій з металобрухтом, а також статистичну звітність згідно із законодавством (ст. 11 Закону № 619-XIV).

Враховуючи викладене вище, суб’єкт господарювання, у якого в процесі діяльності утворився металобрухт, відповідно до пп. 240.1.3 ПКУ не є платником екологічного податку в частині розміщення такого металобрухту на його власних територіях для подальшої реалізації або передачі на утилізацію.