Отже, ПКУ щодо ІПК вельми лаконічний. У вимоги до їх змісту, однак, з першого вересня цього року було внесено додаткову ясність*. Так, консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов’язково повинна містити:
* Про першовересневі зміни щодо ІПК ви могли прочитати у статті «Нижче тиск»: ОЗ. Штрафи, перевірки» у журналі «Бухгалтер 911», 2015, № 33.
— опис запитань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у його обігу;
— обґрунтування застосування норм законодавства;
— висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Тобто начебто є перешкоди для формальних відписок. Оскільки «неозброєним оком» видно, що у «відписувальному» випадку податківці порушуватимуть вимоги ПКУ (а саме п. 52.3).
ІПК, як і раніше, надають податківці. При цьому працівники місцевої податкової можуть проконсультувати вас тільки усно. Письмові та електронні ІПК уповноважені надавати контролюючі органи в м. Києві, областях, міжрегіональні територіальні органи та ДФСУ. До кого конкретно звернутися — платник обирає сам.
Але є у нас, так би мовити, тверді побоювання, що податківці не одразу перебудуються на новий лад. Що робити в такому разі платнику?
Як і раніше, згідно з п. 53.2 ПКУ ІПК як правовий акт індивідуальної дії платник податків може оскаржити в адмінсуді. Зрозуміло, що на усні ІПК це не поширюється.
Крім того, з’явилася можливість судового оскарження навіть узагальнюючих податкових консультацій!
Але як показує судова практика, не все так просто. Суди масово «футболять» платників податків, які вимагають від податківців належним чином виконати вимоги ПКУ.
Причина перша, «непрактична». Податківцям успішно вдається «з’їжджати» на тій підставі, що запит самого платника податків — «не практичний». Тобто він не стосується питань практичного використання ним (платником податків) окремих норм податкового законодавства. А отже, надавати на нього ІПК податківці й не зобов’язані.
Типові формулювання судових рішень: «зважаючи на те, що звернення позивача про надання податкової консультації №… від… за своїм змістом не є зверненням, що стосується практичного застосування конкретної норми закону з питань адміністрування, нарахування та сплати податків або зборів, за таких обставин позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню».
В основному так відбувається, коли у зверненні за ІПК наведено запитання, що мають, скажімо так, загальний характер.
Наприклад, підприємство просить роз’яснити такі питання:
«— чи наділена нормами ст. 20 ПКУ податкова служба правом самостійно визначати нереальність, нікчемність, недійсність, фіктивність господарських операцій або правочинів платника податків, який перевіряється?
— чи надає право платнику податків товарно-транспортна накладна і подорожній лист на формування податкового зобов’язання з податку на додану вартість?
— чи надають право платнику податків сертифікати якості, сертифікати походження та подібні документи на формування податкового зобов’язання з податку на додану вартість?
— хто і яким чином створює міжрегіональні списки платників кредиту — творців схемного кредиту?
— що означають визначення податкової служби «схемний кредит», «податкові ями», «транзитери» і «вигодоодержувачі»?».
У цьому випадку дуже велика ймовірність того, що податківці не вважатимуть запит платника податків таким, який зобов’язав їх надавати ІПК, і суд їх у цьому підтримає.
Звідси дуже важливий висновок. Запит має бути сформульований чітко, з описом існуючої практичної ситуації, прив’язаний до діяльності конкретного платника.
Бажано також додавати документи/копії, необхідні для відповіді на запитання. У тому числі з тією метою, щоб податківці не заявили, що їм просто не вистачає вихідної інформації для надання відповіді.
Причина друга, «неподатковозбірна». Ще один мотив відмови платникам податків, що зустрічається у рішеннях судів:
«…податкова консультація надається відповідним контролюючим органом виключно з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства в разі наявності питань з адміністрування нарахування та сплати податків або зборів.
Замість цього, як убачається із заяви позивача щодо надання податкової консультації від…. за вхід… №…. остання містить у собі запитання, пов’язані з наявністю або відсутністю в Державної фіскальної служби України та Міністерства доходів і зборів України (у тому числі в їх територіальних органів) повноважень на реалізацію державної податкової політики в Україні, тобто запитання, викладені у вищезазначеній заяві, не стосуються питань практичного використання окремих норм податкового законодавства з адміністрування нарахування та сплати податків або зборів, а отже, на думку колегії суддів, така заява не підлягає розгляду в порядку ст. 52 ПК України».
Тобто якщо запит не з питання адміністрування податку/збору, то оскаржити відписку податківців теж не факт, що вийде.
Причина третя, «формальна». Пункт 53.3 ПКУ свідчить про можливість оскарження ІПК у судовому порядку, якщо вони «на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку або збору».
Але формально, якщо фіскали навели в ІПК «голі» норми ПКУ (або інших НПА) без необхідних практичних висновків, то говорити про подібне протиріччя не доводиться.
Цим часто і користуються суди, коли «прикривають» бездіяльність податківців.
Часто-густо в судових рішеннях зустрічаємо:
— «…отже, Податковий кодекс України як підстави для визнання недійсної податкової консультації чітко визначає протиріччя такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору. При цьому статтею 53 Податкового кодексу України не передбачено визнання судом недійсної податкової консультації, яка, на думку платника податків, не містить конкретної відповіді на запитання, що ставилося»;
— «…ураховуючи викладене, суд дійшов правильного висновку, що Податковим кодексом України не передбачено оскарження податкової консультації контролюючого органу з підстав надання консультації не в повному обсязі».
Проте не все так погано. Зустрічаються і зважені рішення судів, які дивляться на ситуацію комплексно. І якщо це відписка у виконанні податківців, задовольняють вимоги платників:
«Ураховуючи зазначене, суд доходить висновку, що податковим органом при наданні податкової консультації не надано відповіді на запитання, що ставилися, не дотримано порядок надання податкових консультацій та вимог до них, у зв’язку з чим не вирішено індивідуально порушені платником податків питання. Неотримання податкової консультації платником податків для правильного здійснення своєї господарської діяльності може призвести до порушення його прав.
Таким чином, суд вважає за можливе визнати податкову консультацію… оформлену листом №… від… надану на звернення платника податків ТОВ… від… недійсною, у зв’язку з чим зобов’язати… об’єднану державну податкову інспекцію м. … надати ТОВ… нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду».
Також платники податків часто досягають успіху у тому випадку, коли запитували в них одне, а відповіли вони фактично на інше запитання (таке, на жаль, теж зустрічається).
Насамкінець зауважимо: хочеться, звичайно, вірити, що з першого вересня настане-таки якісно новий виток у консультаційній роботі фіскалів, коли норми п. 52.3 ПКУ виконуватимуться, а не просто значитимуться. Але особливо сподіватися на це, як показує все зазначене вище, не варто.
Знову ж таки, у жодному разі не хочемо сказати, що потрібно сидіти склавши руки. Тому «Борітеся — поборете!».