Відпускні за три дні: як і коли можна відійти від правила

За загальним правилом про дату початку відпустки, установленої графіком, працівника повідомляють письмово не пізніше ніж за 2 тижні до строку виходу у відпустку ( ч. 11 ст. 10 КЗпП). Така «завчасність» завжди виявляється виправданою. Протягом відведеного двотижневого строку відділ кадрів і бухгалтерія у спокійному режимі оформляють відпустку працівнику і як потрібно за правилом «трьох днів» виплачують відпускні.

Нагадаємо, що за цим правилом зарплата за весь час щорічної відпустки виплачується працівникам не пізніше ніж за три дні до початку відпустки ( ч. 4 ст. 115 КЗпП і ст. 21 Закону про відпустки). Зверніть увагу: у цій нормі маються на увазі три календарні дні (див. лист Мінпраці від 26.06.2009 р. № 155/13/116-09).

Порушення строків виплати відпускних є підставою для застосування до посадових осіб підприємства адмінштрафу в розмірі від 510 до 1700 грн. ( ч. 1 ст. 41 КУпАП).

Працівник іде у відпустку, не маючи в запасі ані двох тижнів, ані навіть трьох днів? У такій ситуації на допомогу приходить п. 2 ст. 7 Конвенції про оплачувані відпустки від 24.06.70 р. № 132, ратифікованої Законом України від 29.05.2001 р. № 2481-III. У цьому пункті зазначено: відпускні виплачуються працівнику до відпустки, якщо інше не передбачене в угоді між працівником і роботодавцем. Тобто зазначеною нормою Конвенції допускається можливість виплати відпускних в інші строки, ніж визначені національним законодавством, але за умови наявності окремої угоди між працівником і роботодавцем.

Стаття 8-1 КЗпП, у свою чергу, містить таку норму: «якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлені інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди».

Це означає, що в разі надання працівнику відпустки у стислі строки (наприклад, у зв’язку з сімейними обставинами, станом здоров’я тощо) можна виплатити відпускні пізніше, ніж за три дні до початку відпустки, але за наявності угоди між ним і роботодавцем.

Не заперечує проти цього й Мінсоцполітики (див. лист від 05.01.2012 р. № 7/13/133-12).

Такою угодою, зокрема, може бути заява працівника з проханням про виплату відпускних в інший, ніж передбачений законодавством, строк, погоджений з роботодавцем. Формулювання може бути таким: «Прошу виплатити належну мені суму відпускних у найближчий строк, установлений для виплати зарплати/авансу».

На заяві роботодавець зазначає свою згоду з такою виплатою у формі резолюції. У такій ситуації можна говорити про те, що сторони досягли згоди.