Інвентаризація розрахунків підприємством – не лише звіряння дебіторської та кредиторської заборгованостей. Перед складанням річної фінзвітності обов’язково інвентаризують також розрахунки з бюджетом. З’ясуємо правила звіряння таких розрахунків та порядок дій підприємства у разі виявлення розбіжностей.
Інвентаризація розрахунків із бюджетом є обов’язковою (п. 10 р. І Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженого наказом Мінфіну України від 02.09.2014 р. № 879; далі — Положення № 879). Проводять її протягом двох місяців до дати балансу – цього року з 01.11.2016 р. до 31.12.2016 р. Одразу ж зауважимо, що порядок інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованостей встановлено п. 7 р. ІІІ Положення № 879. І стосовно розрахунків із бюджетом у ньому є лише одна пряма згадка: під час інвентаризації розрахунків шляхом документальної перевірки установлюють, зокрема, правильність розрахунків із контролюючими органами (пп. 7.4 р. ІІІ Положення № 879).
Розрахунки з бюджетом – дебіторська або кредиторська заборгованість
Заборгованість перед бюджетом за податками чи їх переплата є відповідно кредиторською чи дебіторською заборгованістю. Підтверджує це Баланс (Звіт про фінансовий стан, форма № 1) та Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджені наказом Мінфіну України від 28.03.2013 р. № 433 (далі — Методрекомендації № 433).
Так, у рядках 1135 та 1136 Балансу відображають дебіторську заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплату за податками, зборами та іншими платежами до бюджету, у т. ч. за податком на прибуток (п. 2.29 Методрекомендацій № 433).
У рядках 1620 та 1621 Балансу відображають заборгованість підприємства за всіма видами платежів до бюджету (включаючи податки з працівників підприємства), зокрема й поточну кредиторську заборгованість з податку на прибуток (пп. 2.63 Методрекомендацій № 433). У рядку 1625 Балансу відображають суму заборгованості за відрахуваннями на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхування майна підприємства та індивідуальне страхування його працівників (пп. 2.64 Методрекомендацій № 433).
Тож інвентаризацію розрахунків із бюджетом проводять за загальними правилами, встановленими для інвентаризації дебіторки та/або кредиторки. Зокрема, звіряють документи і записи в реєстрах обліку і перевіряють обґрунтованість сум, відображених на відповідних рахунках (64 «Розрахунки за податками й платежами» та 65 «Розрахунки за страхуванням»). Результати цього процесу зазвичай оформлюють окремим актом інвентаризації. Але найцікавіше те, що перевірити дані бухобліку потрібно за інформацією, яку можуть надати лише податкові органи.
Облік податків органами ДФСУ
Оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі − ЄСВ) ведуть органи Державної фіскальної служби України (далі − ДФСУ). Правила такого обліку встановлено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Мінфіну України від 07.04.2016 р. № 422 (далі — Порядок № 422).
Пунктом 1 гл. 1 р. ІІ Порядку № 422 визначено: з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органи ДФСУ відкривають інтегровані картки платників (далі − ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачувати такі платники. Саме ІКП містять інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами і цільовими фондами за відповідним видом платежу. Тож підприємству потрібно порівнювати дані бухобліку розрахунків з бюджетом з даними ІКП.
Як це зробити? Зауважимо, що прямої відповіді на це запитання Порядок № 422 не дає. Втім, цей норматив розкриває деякі важливі таємниці щодо джерел інформації для ІКП, зокрема про первинні документи.
Йдеться про документи, що їх склали платники податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску та/або органи ДФСУ, інші органи влади згідно з чинним законодавством. Це податкові декларації, митні декларації, аркуші коригування, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення контролюючого органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення, рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу), інформація органів Держказначейства про надходження податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску тощо. А примірники більшості таких первинних документів є й у платників податків. Тож дані бухобліку, які базуються на цих документах, та дані ІКП, як правило, збігаються. Втім, впевнитися в цьому допоможе акт звірки з органом ДФСУ.