Під час розгляду судової справи податкова інспекція (відповідач) у касаційній скарзі вказала, що контрагент підприємства-позивача не надав до перевірки довіреностей та товарно-транспортних накладних на підтвердження господарських операцій постачання товару; відсутня інформація про зареєстровані земельні ділянки, транспортні засоби, трудові ресурси, нерухоме майно, а директор вказаного суб’єкта господарювання не орієнтується в податковому обліку й до електронного підпису директора мають доступ сторонні особи.
Однак суд вважає, що такі обставини, як відсутність у контрагента позивача зареєстрованих у відповідних органах трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного обладнання, не можуть спростовувати фактичне виконання операції з постачання товару, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає в тому, що підприємство не завжди повинно мати значну кількість працівників, наявність основних засобів, складські приміщення та транспорт для виконання взятих на себе зобов’язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для постачання товарів, як-от на підставі цивільно-правових договорів.
Та обставина, що директор контрагента позивача не орієнтувався в податковому обліку, а до електронного підпису директора мають доступ сторонні особи, не є свідченням безпідставності формування позивачем податкового кредиту за наслідками операцій із указаним суб’єктом господарювання, адже в матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані, які б свідчили чи могли підтвердити обставину підробки документів і підписання первинних документів іншими особами. Саме по собі неволодіння директором правилами ведення бухгалтерського чи податкового обліку не є свідченням неможливості такою особою поставити товар, адже чинне законодавство не містить вимог щодо обов’язку директора самостійно оформлювати податкову та бухгалтерську звітність.
Відповідні тези містить ухвала ВАСУ від 08.02.2017 р. за справою № 2а/2370/4787/12.