На практиці трапляються випадки, коли надані платниками податків для підтвердження формування даних податкової звітності первинні документи, хоча й відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте не відображають реального руху активів між учасниками господарської операції, тобто є недостовірними.
На це звертає увагу ДФС у листі від 21.11.2016 р. № 20011/5/99-99-10-01-16.
Під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів і підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, варто виходити з таких моментів:
1. Висновок про реальність господарської операції повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.
2. Необов’язково, аби економічний ефект від операції спостерігався негайно після її вчинення. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому. Також не виключено, що внаслідок об’єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема операція може виявитися збитковою, і це є один із варіантів нормального перебігу подій під час провадження господарської діяльності.
Проте з визначеного ПКУ поняття ділової мети випливає, що обов’язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція, принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань), має передбачати можливість приросту чи збереження активів або їх вартості.
Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а отже — їх наслідки, не зумовлені діловою метою, не підлягають відображенню в податковому обліку.
3. Сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних убачаються зміни в структурі активів і зобов’язань, власному капіталі підприємства у зв’язку з його господарською діяльністю.
Наявність формально оформлених (складених) первинних документів і/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.