Підприємство не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов’язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення в платника додаткового обов’язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією щодо виконання контрагентом податкових зобов’язань.
Отже, за умови невстановлення податковим органом наявності замкненої схеми руху грошових коштів, яка могла б свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків у результаті діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Відповідні тези наводить ВАСУ в постанові від 12.07.2017 р. № К/800/51285/14.