Чи має право фізична особа - підприємець, платник ПДВ, що здійснює вантажні перевезення, на формування податкового кредиту з ПДВ при придбанні пально – мастильних матеріалів та отриманні послуг з ремонту вантажних автомобілів, якщо цей автомобіль оформлено на дану фізичну особу або не є його власністю?
Відповідно до п.п. «а» п. 198.1 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ПКУ (п. 198.6 ПКУ).
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ПКУ).
При цьому відповідно до п. 198.5 ПКУ платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем, та які безпосередньо пов’язані з господарською діяльністю платника встановлено п. 177.4 ПКУ.
Підпунктом 177.4.5 ПКУ передбачено, що не включаються до складу витрат підприємця витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених ст. 177 ПКУ.
До основних засобів подвійного призначення належать, зокрема вантажні автомобілі (п.п. 177.4.6 ПКУ).
Згідно з розділом I «Загальні положення» Правил експлуатації колісних транспортних засобів, затверджених наказом Мінінфраструктури від 26.07.2013 р. № 550 «Про затвердження Правил експлуатації колісних транспортних засобів», утримання транспортного засобу - це забезпечення державної реєстрації, дотримання умов безпечності технічного та санітарного стану, проведення обов’язкового технічного контролю, своєчасного виконання технічного обслуговування і ремонту, охорони, передання транспортного засобу та його швидкозношувальних складників на утилізацію або видалення відповідно до законодавства.
Отже, фізична особа - підприємець, платник ПДВ, має право віднести до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені (нараховані) у зв’язку із придбанням пально-мастильних матеріалів та отриманням послуг з ремонту вантажних автомобілів за умови підтвердження зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними.
Але, враховуючи викладені вище норми ПКУ, пов’язані з формуванням витрат підприємця, платник відповідно до п. 198.5 ПКУ зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового періоду) і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, податкову накладну за операціями з отримання послуг з ремонту вантажних автомобілів.
Суми ПДВ, сплачені (нараховані) у зв’язку зі здійсненням операцій з придбання пально-мастильних матеріалів для ведення господарської діяльності фізична особа-підприємець, платник ПДВ має право віднести до складу податкового кредиту в межах норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Мінтрансу від 10.02.1998 р. № 43. Витрати палива понад такі норми вважаються використанням палива в негосподарській діяльності суб’єкта господарювання.