Нежилі приміщення багатоквартирних будинків не належать до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, на відміну від допоміжних приміщень (кладовок, сараїв тощо), що передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають, інформує ЮРЛІГА.
Відповідне положення міститься у постанові Великої Палати від 23 жовтня по справі № 598/175/15-ц.
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому, зокрема, просив визнати незаконним і скасувати рішення виконавчого комітету селищної ради про оформлення права власності на підвальні приміщення будинку, в якому він проживає, за державою Україна. Оспорюване рішення виконкому, на думку позивача, порушує його права володіти, користуватися і розпоряджатися власністю, оскільки підвальні приміщення є власністю співвласників багатоквартирного будинку, тому що є допоміжними.
Місцевий суд позовні вимоги задовольнив, а суд апеляційної інстанції залишив це рішення без змін. Розглянувши касаційну скаргу на зазначені рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
При цьому законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення як окремого об'єкта нерухомості. Так, нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин. У результаті приватизації квартир їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.
Для розмежування допоміжних та нежилих приміщень слід виходити як з місця їх розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.
У цій справі суди не встановили, чи є спірне приміщення нежитловим, бо зі стадії проектування житлового будинку воно призначалося для торговельних потреб непромислового характеру, а тому судам потрібно було з'ясувати, чи є це приміщення допоміжним.
Таким чином, Велика Палата дійшла висновків про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.