Автор: Амброзяк Наталя, юрист.
Поворотна фінансова допомога — інструмент, з яким стикалася майже кожна(ий) юрособа або ФОП. Оскільки це штука популярна, то ми вирішили в цій статті нагадати про базові юридичні моменти, пов’язані з ПФД: чи завжди потрібно укладати договір, чи достатньо розписки, чи треба робити нотаріальне посвідчення та ін. Також наведемо «рибу» договору.
З точки зору ПКУ. Термін «поворотна фінансова допомога» (ПФД) використовується насамперед у ПКУ. Виходячи з п.п. 14.1.257 ПКУ в неї такі ознаки:
— це сума коштів, що надійшла платнику в користування за договором;
— такий договір не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсації за користування цими коштами;
— сума коштів, яку отримує платник, є обов’язковою до повернення.
З точки зору ЦКУ. Якщо ж ми подивимося на цей договір з точки зору цивільного законодавства, то йдеться про безпроцентну позику. Тобто це договір, за яким одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти, а позичальник зобов’язаний повернути таку ж суму (ч. 1 ст. 1046 ЦКУ). Передавати в позику можна також речі, визначені родовими ознаками (наприклад, борошно, овочі/фрукти на вагу та ін.). Тоді позичальник має повернути речі такої ж якості й у тій самій кількості. Але нас зараз цікавлять саме гроші. Усе тому, що ми все-таки зіставляємося з ПКУ, за яким, як ми вже зазначили, ПФД — це сума коштів.