Ухвала Апеляційного суду Запорізької області від 25.02.2014 № 22-ц/778/656/14 Суд нагадав, що ненадання працівнику щорічних відпусток у визначені законодавством строки є грубим порушенням законодавства про працю. За це роботодавця в установленому порядку може бути притягнуто до відповідальності.
При цьому законодавством не передбачено терміну давності, після якого втрачається працівником право на щорічні відпустки, воно не містить заборони надавати щорічні відпустки в разі їх невикористання.
Отже, якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на таку відпустку за декілька попередніх років, в тому числі й за 5 чи 10 років, то він має право їх використати. У разі ж звільнення такому працівнику має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 №
504/96-ВР).
Доводи роботодавця про те, що працівником не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що останній не перебував у відпустці, або що він за спірний період своєї роботи не отримував компенсацію за невикористані відпустки, суд не прийняв до уваги. Оскільки працівнику об’єктивно неможливо довести факт розрахунку всіх належних йому виплат при звільненні, а роботодавець не спростував обставин, якими працівник обгрунтовував свої вимоги відповідними бухгалтерськими, кадровими та розрахунковими документами. На думку суду, саме підприємство, де працював позивач, повинно надати такі документи, та за аналогією зі статтею 614 Цивільного кодексу України обов’язок доведення відсутності вини з цього питання лежить на підприємстві.