Розподіл спадщини – це не лише про матеріальні цінності, а й про довіру, порядок та повагу до останньої волі людини. Важливим елементом цього процесу є постать виконавця заповіту. Саме він стає тією особою, що тримає в руках баланс між бажанням спадкодавця та вимогами закону. Обрання відповідального виконавця означає впевненість у тому, що спадкові питання не перетворяться на конфлікти, а воля померлого буде реалізована чітко, чесно і своєчасно.
Хто може призначити виконавця заповіту?
Поява фігури виконавця заповіту обумовлена рішенням учасників процесу спадкування. За потреби присутність такої особи можуть забезпечити:
Що входить до повноважень виконавця заповіту?
Робота з виконання заповіту починається з надання особою згоди, яка може бути виражена на тексті самого заповіту, додана до нього або у вигляді заяви, поданої нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Здійснювати контроль за втіленням останньої волі людини можна лише на добровільній основі.
Тож, що зобов’язаний робити виконавець заповіту:
Варто зазначити, що повноваження виконавця заповіту тривають до повного здійснення волі спадкодавця, яка виражена у заповіті.
Чинність повноважень виконавця заповіту припиняється нотаріусом за місцем відкриття спадщини за погодженням із спадкоємцями та відказоодержувачами. Після припинення повноважень виконавець заповіту повинен повернути нотаріусові документ, який засвідчував його повноваження. Якщо він цього не зробить, то спадкоємці мають право витребувати документ, а також вимагати відшкодування завданих їм збитків.
На що має право виконавець заповіту?
Внесок виконавця заповіту у процес розподілу спадщини вартий винагороди.
Заповідач має право визначити у заповіті те майно (в натурі або у грошах), яке виконавець зможе одержати зі складу спадщини як плату за виконання своїх повноважень. Якщо розмір плати не визначений заповідачем, то це можна зробити за домовленістю між виконавцем заповіту та спадкоємцями, а в разі спору – судом.
Також, виконавець заповіту має право вимагати від спадкоємців відшкодування тих витрат, які були ним зроблені для охорони спадщини, управління нею та виконання заповіту.
Крім цього, у разі небажання здійснювати свої повноваження, виконавець заповіту може відмовитися. Про це він зобов’язаний негайно повідомити спадкоємців, а також інших осіб, щодо яких він повинен був вчинити певні дії. Виконавець заповіту не може відмовитися від здійснення своїх повноважень у разі необхідності вчинення невідкладних дій, зволікання з якими загрожує завданням збитків спадкоємцям.
Як відбувається контроль за виконанням заповіту?
Спадкоємці мають право контролювати дії виконавця заповіту. Якщо вони малолітні, неповнолітні, недієздатні особи або особи, цивільна дієздатність яких обмежена, контроль за виконанням заповіту здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, а також орган опіки та піклування.
Виконавець заповіту повинен звітувати про дії, котрі були ним вчинені щодо виконання заповіту особам, які наділені повноваженням здійснювати контроль. Також після виконання заповіту, виконавець подає спадкоємцям або їхнім законним представникам звіт про виконання своїх повноважень.
Отже, виконавець заповіту є гарантом справедливості та законності перебігу спадкового процесу. Його діяльність дозволяє зберегти баланс між інтересами спадкоємців і волею спадкодавця, забезпечуючи виконання заповіту у чіткій відповідності до норм закону.
Ірина СВИСТУН, начальница Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.