Лист МДЗ від 04.11.2013 № 14656/6/99-99-19-03-02-15 Міндоходів указало на те що, кваліфікувати угоду як договір факторингу або як переуступлення права вимоги можливо лише при дослідженні всіх умов договору та господарських операцій (первинних документів, що підтверджують їх здійснення) при його виконанні.
Наслідком нехтування цієї умови може бути визнання відповідного договору недійсним у судовому порядку. Наприклад, у разі укладання договору факторингу між особами, які не є фінустановами.
Адже статтею 1079 Цивільного кодексу України визначено обмежене коло осіб, які можуть бути факторами за договором. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Саме ж зобов’язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов’язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Наостанок міністерство зазначило, що наразі проводиться аналіз судової практики із цього питання, яка нині є. За результатами проведеного аналізу буде прийнято рішення щодо видачі узагальнюючої податкової консультації.