Верховна Рада підтримала за основу законопроєкт про оновлення (рекодифікацію) Книги першої Цивільного кодексу України (реєстр. № 14056). Про це повідомили у ВРУ.
Цей документ — це важливий етап у реформуванні приватного права. Він спрямований на приведення Цивільного кодексу у відповідність до сучасних суспільних і економічних реалій, зокрема цифровізації та розвитку ринкових відносин.
Законопроєкт уточнює загальні засади цивільного законодавства, статус фізичних і юридичних осіб, вводить поняття цифрових речей — таких як цифрові активи, акаунти чи доменні імена. Також оновлюються положення щодо договорів, правочинів, представництва та позовної давності.
Це крок до створення сучасного, зрозумілого і справедливого цивільного законодавства, яке захищає права людини, бізнесу і держави в умовах XXI століття.
Нагадаемо, у законопроекті № 14056 йдеться про нову редакцію книги першої ЦК України "Загальні положення", яка є результатом рекодифікації загальної частини цивільного законодавства. Основні положення законопроекту охоплюють такі ключові сфери:
- загальні засади та джерела приватного права,
- суб’єкти приватних відносин,
- об’єкти приватних відносин,
- договори та інші правочини,
- представництво,
- а також строки та позовну давність.
Завданнями законопроекту є:
- Оновлення засад приватного права – закріплення розширеного та відкритого переліку основних принципів (засад) цивільного законодавства, таких як юридична рівність і недискримінація, приватна автономія, свобода договору, заборона зловживання правом, добросовісність, справедливість, розумність тощо, які відповідають сучасній європейській доктрині та практиці.
- Удосконалення юридичного статусу суб’єктів приватного права – впорядкування класифікації юридичних осіб шляхом чіткого розмежування юридичних осіб приватного та публічного права, визначення вичерпного кола організаційно-правових форм (товариства, установи), врегулювання особливостей участі держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у приватних відносинах на засадах рівності.
- Модернізація положень про правочини та договори – уточнення понятійного апарату (співвідношення «правочину» і «договору»), впровадження сучасних правил тлумачення договорів та оцінки їхніх умов (у тому числі застосування принципу contra proferentem – тлумачення неясних умов проти автора), перегляд підходів до недійсності правочинів, а також розширення можливостей сторін щодо встановлення умов договорів (відкладальних та скасувальних умов, зміни ціни тощо) відповідно до їх автономії волі.
- Вдосконалення інституту представництва – розширення та уточнення положень щодо представництва, зокрема запровадження ефективних гарантій прав третіх осіб у відносинах із представником.
- Перегляд правил щодо строків та позовної давності – уточнення порядку обчислення строків у цивільних відносинах, удосконалення переліку обставин, що зумовлюють зупинення чи переривання перебігу позовної давності, розширення каталогу спеціальних строків позовної давності для окремих вимог, а також забезпечення балансу між правами кредитора та боржника шляхом недопущення зловживання інститутом позовної давності.
- Гармонізація із європейськими правопорядками – імплементація положень, що відповідають сучасним тенденціям розвитку приватного права в країнах ЄС, усунення норм-рудиментів, успадкованих від радянського права, та приведення термінології у відповідність до міжнародних стандартів, що полегшить подальшу інтеграцію України до світового та європейського юридичного простору.
