Думаєте, достатньо просто прийняти на основне місце роботи особу з інвалідністю, щоб уникнути претензій від держави? З 1 січня 2026 року цього замало: введено жорсткий зарплатний ценз, який може звести нанівець усі ваші зусилля з «оптимізації».
Довгий час бізнес використовував перевірену схему: щоб закрити квоту і не платити величезні штрафи, особу з інвалідністю оформлювали на роботу формально — на неповний робочий час з оплатою праці 0,25 чи навіть 0,1 ставки. Витрати мінімальні, а норматив — виконано.
Але з 2026 року правила гри змінюються кардинально. Тепер сам факт наявності трудової книжки на підприємстві не гарантує виконання нормативу. З'являється обов'язкова вимога щодо рівня оплати праці.
Щоб особа з інвалідністю була врахована у виконання нормативу (і вам не довелося платити цільовий внесок), мають виконуватися дві умови одночасно:
Незалежно від зайнятості (повна/скорочена/неповна) основного працівника з інвалідністю, у виконання нормативу його зараховуємо за умови, що нарахована зарплата за повністю відпрацьований календарний місяць перевищує мінімалку.
Уявіть ситуацію: ви взяли людину на мінімалку на неповний робочий час і платите їй пропорційно (тобто 25 % від мінзарплати). З точки зору трудового законодавства — порушень немає. Але для цілей виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, ця людина не зараховується у квоту, оскільки її дохід менший за мінімалку. Відповідно виникає ризик штрафу (внеску) за невиконання нормативу.
Ми розібрали лише загальний зарплатний бар'єр, але закон містить ще безліч нюансів та винятків. Коли все ж таки неповний робочий час з нарахуванням менше мінімалки може спрацювати? За якою формулою рахуватиметься сума внеску за невиконання нормативу? Чому контролювати норматив треба буде частіше? І як зміниться звітність? Повний аналіз змін читайте у статті «Норматив працевлаштування осіб з інвалідністю: кого враховуємо в 2026 році?» // «Податки & бухоблік», 2026, № 3.